"Росіяни стали довершеним злом, "конченими" у точному сенсі цього новоязу. Знизу їм вже не постукають", - український філософ

"Росіянам вдалося дійти кінця (онтологічного) зла і поєднати вбивство роду і народу. Циніки — це ті особи, котрі втратили ідентичність — роблять зло завжди незавершеним, бездонним: «А знизу постукали», — зловесело кажуть такі особи", - пише український філософ Євген Бистрицький у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжує:

"Натомість, російські покидьки намацали дно втрати людяності. Це пекельне припинення, термінування, родоводу одного українського чоловіка. І це вбивство колективного захисника національного родоводу українства — Азовців.

Це два одночасних знакових, кінцевих, злочини.

Знакових тому, що вони здійснюють волю їхнього божевільного царька — «денаціфікувати» нас, тобто знищити нашу національність, націю. І російські злочинці знищують рід окремого життя і замахуються на нарід — українство, на колективну ідентичність. Вони знаково кажуть нам: ми термінуємо буття не лише кожного з вас. Ми вбиваємо вашу ідентичність. Захист якої робить всіх причетних цьому звичайними патріотами.

Ці злочини кінцеві тому, що вони поцілені у сам сенс буття — в наш екзистенціальний сенс життя. Це лише здається, що екзистенція — це «просто» людське існування. Існування кожного окремішно. За ці місяці смертельної війни з імперією ми вже добре зрозуміли, що екзистенціальний вибір відноситься до цілого життя нашої національної спільноти. І тому екзистенція — це існування заради спільного сенсу (Sinn) буття разом. Заради збереження (та) буття нашої ідентичності.

Пекло — це знищення сенсу буття, тобто знищення ідентичності. Більшого зла на цьому світі, ніж екзистенціальне нищення, вже не можна здійснити та вигадати. (Тому німецький нацизм набув зловісних критерія і міри порівняння).

Росіянам вдалося дійти кінця (онтологічного) зла і поєднати вбивство роду і народу. З населенням росії відбулася мерзенна ідентичність. (Мерзенне Dasein, хто розуміє). Вони стали довершеним злом, «конченими» у точному сенсі цього новоязу. Знизу їм вже не постукають.

Наші західні партнери, здається, так міцно чіпляються за своє благополучне існування, що забули про буття власної ідентичності. Втім, їм нікуди не дітися від розуміння кінцевості російського зла. Тому, якщо світ має намір нарешті вийти зі зла, подолати зло — а це вічна мрія людства — немає іншого виходу, як спільна перемога.

P. S. Не хочеться уявляти, що собі думають російські «інтелектуали».