Українські ударні дрони вкотре подолали тисячі кілометрів у повітряному просторі РФ і завдали ударів по найважливіших підприємствах в Омську. Російська ППО знову не змогла гарантувати безпеку своїм підприємствам навіть у такому глибокому тилу. Напередодні ж Сили оборони України й узагалі знищили один із цехів підприємства "Протон", безпосередньо пов’язаного з виробництвом ППО. Очевидно, що можливість армії Росії захищатися від ударів з повітря знижується з кожним днем дедалі більше.
За часів СРСР ППО не прикривала весь повітряний простір радянських республік, а переважно була зосереджена в їхній європейській частині. Після розпаду Союзу можливості Росії закрити свій повітряний простір від проникнення значно скоротилися, але це, тим не менш, не вплинуло на наявність (кількість) засобів малого, середнього та великого радіуса дії.
Однак затяжна повномасштабна війна в Україні внесла серйозні корективи і в цю категорію, створюючи нині справжню кризу ППО в російських окупаційних військах, що помітно вже навіть не професійним спостерігачам.
Але деградація російської протиповітряної оборони зумовлена низкою факторів. І про кожен із них ми сьогодні поговоримо.
Згідно з даними Генерального штабу Збройних сил України, за час повномасштабного вторгнення в Україну російські війська втратили понад 1 725 засобів ППО.
Генштаб не уточнює за назвами та функціями, про які типи ППО йдеться, а також скільки з них було знищено, пошкоджено чи захоплено як трофеї. Однак сам по собі показник втрат, понесених у війнах і конфліктах за весь час існування РФ і навіть СРСР, не просто найвищий – це загалом рекорд втрат у будь-яких інших війнах і конфліктах сучасної історії.
Якщо ж говорити про верифіковані втрати (тобто зафіксовані за наявності фото чи відео знищеної/пошкодженої/затрофеєної техніки), то моніторингові ресурси заявляють про втрату понад 580 зенітних і ракетних систем, понад 150 радарних систем і понад 110 комплексів РЕБ.
Зауважу, що співвідношення верифікованих втрат до реальних – у межах 2-3 разів, це цілком допустиме значення для оцінки достовірності інформації, яку публікують офіційні джерела. Це якраз свідчить про те, що дані Генштабу ЗСУ максимально відповідають дійсності.
Що ж до номенклатури верифікованих втрат систем ППО в армії країни-агресора, то вона має приблизно такий вигляд:
ЗУ-23-2 – понад 45 одиниць; ЗАК С-60 – понад 25 од.; ЗСУ-23-4 "Шилка" – понад 15; БТР-3Д "Скрежет" – понад 5; 2К22 "Тунгуска" – понад 20; ЗРК 9К33 "Оса" – понад 45; ЗРК 9К35 "Стрєла-10" – понад 60; ЗРК "Бук-М1/2/3" – понад 160; ЗРК "Тор-М1/2" – понад 90; ЗРПК "Панцир-С1" – понад 55; ЗРК С-300/400 – понад 60.
Крім того, серед верифікованих втрат у РОВ є категорія неідентифікованих систем або поодинокі іноземні зразки, наприклад північнокорейський PongaeM-2020.
Звісно, реальні цифри втрат набагато більші, але навіть ці яскраво вказують на те, що проблема з нестачею систем для прикриття неба (через втрати) більш ніж очевидна.
Крім того, Сили оборони України у 2026 році значно активізували полювання на російські системи ППО. Це призвело до того, що у вересні було встановлено абсолютний рекорд знищення цих систем – 86 одиниць. Загалом же від початку 2026 року було нейтралізовано понад 460 систем ППО РОВ, що також є найбільшою кількістю від початку повномасштабного вторгнення в Україну.
Але кризу ППО в Росії створює не лише кількісний брак комплексів.
У 2026 році російські Z-воєнкори почали відкрито говорити про те, що в підрозділах протиповітряної оборони ЗС РФ відзначається нестача боєкомплекту. Не рідкість, коли в зоні дії ЗРК пролітають українські ударні дрони, а комплекс не відпрацьовує цілі, тому що в нього просто немає зенітних керованих ракет. Цілком очікуваний результат в умовах затяжної війни та масштабування Україною виробництва й нальотів на територію Росії.
Спочатку ППО Росії справлялося – насамперед завдяки накопиченим запасам боєприпасів, але їхнє швидке витрачання призвело до дефіциту. А російські підприємства, що виробляють боєкомплект для зенітних ракетних комплексів, перестали встигати забезпечувати необхідні обсяги виробництва.
Сам по собі перелом у питанні перевитрати БК у РОВ стався із 2024 на 2025 рік. Протягом 2025-го ситуація погіршувалася, а у кризу вона вже переросла у 2026 році, про що вже не можуть мовчати навіть найбільш затяті Z-патріоти.
Але крім дефіциту систем і боєкомплекту до них серйозною проблемою для ППО РФ стає і такий фактор, як технологічна відсталість.
Якщо говорити про найочевидніше – відсталість технологій комплексів ППО, то тут варто згадати найяскравішого представника в цій категорії ЗРГК "Панцир-С1". Його задумували як заміну 2К22 "Тунгуска", і спочатку він мав непоганий вектор розвитку, але згодом, звернувши не в той бік, перетворився на найбездарніший комплекс на озброєнні РОВ.
У червні цього року в статті "Горітиме Москва і не тільки: що сталося з російською ППО і чому ЗРГК "Панцир-С1" став великою проблемою для ворога" я детально розписав, як "Панцир-С1" став наймасовішим серійним комплексом на озброєнні ЗС РФ, водночас будучи найменш ефективною системою у своєму класі.
Окрім застарілості самих систем проблемою для Росії є й те, що її підприємства з виробництва ППО не можуть повністю компенсувати втрати, яких щомісяця зазнають окупаційні війська.
Наприклад, Іжевський електромеханічний завод "Купол" виробляє в середньому 2-3 одиниці готової продукції ЗРК "Тор-М2" на місяць. Ульяновський механічний завод (УМЗ) здає аналогічно 2-3 ЗРК "Бук-2/3" на місяць. Конструкторське бюро приладобудування ім. Шипунова також здає по 2-3 ЗРПК "Панцир-С1" на місяць.
Вище я вказував на щомісячні втрати РОВ, і вони, як ми можемо бачити, у рази, а то й майже в 10 разів перевищують темпи й обсяги виробництва нової продукції російськими підприємствами.
Наприклад, лише у вересні було підтверджено знищення понад шести ЗРК "Бук-М2/3". Тобто в 2-3 рази більше, ніж УМЗ може дозволити собі виробити, щоб компенсувати ці втрати.
Причому з 2022 року російські підприємства, що виробляють засоби ППО, лише незначно наростили обсяги випуску готової продукції, чого недостатньо за нинішньої інтенсивності як потреб у прикритті повітряного простору, так і для компенсації втрат.
Але, як ми бачимо, виникає ще один фактор, що впливає на боєздатність російської ППО, – удари по виробничих майданчиках.
23 жовтня Сили оборони України завдали ракетного удару по підприємству "Протон" у місті Орел. "Протон" відомий виробництвом оптоелектронного обладнання та мікромодулів, які активно застосовують у виробництві таких російських ракет, як С-71 "Ковер", 9М723 "Іскандер-М". Це підприємство також входить до ланцюга постачання, критично важливого для підтримання виробництва необхідної для ЗРПК "Панцир-С1" продукції.
Раніше було завдано ударів по заводу "Іскра" в Ульяновську, який виробляє напівпровідникові прилади та електронні компоненти, що застосовуються, зокрема, й у бойовій машині 72В6 ЗРПК "Панцир-С1" та її модифікаціях.
Удари також завдавалися по "Кремный-Ел" у Брянську, по Азовському оптико-механічному заводу в Азові Ростовської області та низці інших підприємств, які входять до виробничих ланцюгів систем ППО в РФ.
Тобто, для глибинних ударів по Росії Україна не просто усуває її системи ППО шляхом цілеспрямованого полювання, а й прицільно б’є по підприємствах, які беруть участь у виробництві – і без того вкрай обмеженому з огляду на нинішні потреби.
На п’ятому році повномасштабної війни ми чітко бачимо ефект впливу на Росію: знищенням її, здавалося б, нескінченного протиповітряного потенціалу – як успадкованого від СРСР, так і виробленого в досить тепличних умовах за останні 35 років.
На сьогодні Росія втрачає на полі бою і навіть у тилу систем ППО в рази більше, ніж може виробити. Водночас комплекси, які виробляють в авральному режимі, не можуть задовольнити всі потреби в захисті повітряного простору не лише кількісно, а й якісно. А підприємства, які їх виробляють, не мають змоги різко наростити обсяги виробництва готової продукції. СОУ ж перейшли до систематичних ударів по ланцюгах постачання критично важливих компонентів для ППО.
Криза протиповітряної оборони в Росії – це не просто те, що українські дрони пролітають тисячі кілометрів у глибокий тил країни-агресора й завдають ударів по стратегічно важливих підприємствах. Криза полягає в тому, що з кожним днем, тижнем і місяцем систем ППО в Росії стає дедалі менше, а не навпаки. І це не просто тимчасове явище, а незворотне піке, з якого РФ уже ніколи не зможе вийти.
Верховна Рада вдруге за осінь прибрала з порядку денного Антикорупційну стратегію на 2026–2030 роки. У вересні її не розглянули, у жовтні історія повторилася. Перший рік дії документа добігає кінця, а парламент досі не проголосував за нього навіть у пе...
Українські ударні дрони вкотре подолали тисячі кілометрів у повітряному просторі РФ і завдали ударів по найважливіших підприємствах в Омську. Російська ППО знову не змогла гарантувати безпеку своїм підприємствам навіть у такому глибокому тилу. Напередо...
