"Російський Ванька - далеко не дурник. Давайте не будемо вважати ворога менш небезпечним, ніж він є", - український письменник

Коли займаєшся знеціненням ворога, головна задача — самому не повірити в його слабкість, тупість та безпорадність.

"Обдумуючи структуру цього тексту, пив каву на кухні. Фоном працював телевізор. Філіжанки кави вистачило на двох експертів і репліку ведучої. Один експерт розвалив Російську Федерацію. Другий назвав росіян поганими солдатами. Ведуча між тим згадала про якесь відео з російської глибинки, мешканці якої фільмували власну дурість. Навіть якщо я ніколи не вмикатиму телевізор, тотальне знецінення ворога литиметься з кожної розетки моєї квартири. Або з соціальних мереж. До речі, там уже давно святкують нашу перемогу. Звісно ж, над недолугими орками", - пише український письменник Андрій Кокотюха у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжує:

"Якщо вже підходити буквально, йти за класикою, то варто нагадати — армія орків Саурона лишалася непереможною, поки маленький гобіт Фродо не спалив перстень Всевладдя в жерлі Вогняної гори. І сталося це випадково. Так, місія Фродо була дійти до вулкану й знищити перстень. Але він уже кидав його, коли де не взявся жалюгідний, проте незнищений Голум, відкусив свій улюблений перстень разом із пальцем гобіта й дав драла. Проте не втримав рівновагу й згорів у жерлі разом із перстнем. У драматургії це називається фактор випадковості.

А якщо прийняти факт, що література моделює реалії, то розумному досить: орду так просто не перемогти. Нехай інтелектуальний рівень та загальний розвиток орків вигідно вирізняє цивілізованих людей від них, під натиском цієї тупої, як прийнято говорити, маси гинула не одна цивілізація. І за відсутності паритету треба покладатися лише на фактор випадковості. Коли у супротивника щось піде не так без прямої участі сил добра і воїнів світла.

Знецінювати ворога, особливо під час війни — справа свята. А оскільки росіяни чи не найвойовничіша спільнота в світі, мистецтво знецінення вони опанували давно й філігранно. Взяти хоча б ХХ століття. Під час російсько-японської війни тогочасні газети пістрявіли карикатурами на товстих японців із пласкими жовтими лицями. Перша світова пам`ятна карикатурами, на яких чубатий донський козак на коні нахромлював на свою піку з десяток пузатих німців із розчепіреними рученятами. Радянська влада так чинила на карикатурах із буржуями у фраках та високих чорних циліндрах. Під час Другої світової вже знімали випуски бойових кінозбірників, де німці верещали і злякано здавалися в полон. Та ладно, чого вартий нині покійний російський сатирик Михайло Задорнов із його фірмовими монологами про тупих американців.

Коли займаєшся знеціненням ворога, головна задача — самому не повірити в його слабкість, тупість та безпорадність. Путін зробив так, недооцінивши українців завдяки старанням свого крадія-кума. Бо Віктор Медведчук роками брав у Росії мільйони на поширення російської пропаганди всередині України і мусив звітувати про успіх. Іншого виходу не мав, адже інакше треба було звітувати про вкрадені гроші. Прикрість нашої нинішньої ситуації полягає в тому, що Росія стратегічну похибку зрозуміла — але Україні від того тільки гірше.

Що довше триває гаряча фаза війни, то частіше військові аналітики, передусім західні, зазначають: росіяни вчаться на своїх помилках першого місяця. Зробилися гнучкими. Міняють тактику. Десь навіть мавпують ЗСУ. І водночас навчилися обходити західні санкції. Ба більше — не збідніли, за радісними прогнозами наших чисельних експертів, а навпаки, розбагатіли. Не пересічні буряти, татари чи башкири, не мешканці Поволжжя чи Нечорнозем`я — ті, хто вперто і впевнено агресію фінансує.

Якщо проти нас воюють фольклорні російські іванки-дурники, які ніколи в житті не бачили унітаза, пральної машини й шкарпеток, чому ж вони досі не розбіглися з переляку? Казали, росіянин шанує тільки силу, дістане відсіч, виплюне вибиті зуби й побіжить, підібгавши хвоста. Реальність інакша. Реальність щоденно вбиває й калічить українців на фронті і в тилу. В дійсності противна сторона, виявляється, не менш мотивована воювати й, головне, перемагати, ніж наша. І хай мотивація ворога видається нам нераціональною, саме завдяки їй кривава війна триває.

Причому — більше ста останніх років. З Україною та цивілізованим світом запекло б`ється третє покоління радянських людей. Це теж росіяни, бо восени 1917 року все почалося з російського Петрограду, після чого більшовизм пішов на експорт. Червоні командири й комісари не закінчували університетів і вголос пишалися цим. Більшість тих, хто приймав рішення в Кремлі, мала початкову освіту. Проте в них вийшло підкорити й упокорити народу не лише силою орди й терором, а й засобами та методиками, які сьогодні називають креативом і технологіями. Погодьтеся, навіть злочинну, руйнівну технологію іванко-дурник не вигадає і тим більше не впровадить так надовго, як спромоглися зробити це російські неосвічені більшовики.

Варто нарешті прийняти: спершу Московія, потім — Російська імперія, далі - СРСР і тепер — Російська Федерація являли й досі являють собою зразок альтернативної цивілізації. Згаданий вище вигаданий Голум є типовим її представником. Бо хто такий Голум? Продукт виродження. Істота, яка може жити в умовах, які будь-кого швидко знищать. Їсть Голум те, від чого інших знудить. Одяг у нього досить умовний. Зате він має мрію — перстень, що дає владу просто так й до всього тішить око. Чітко собі свою заповітну мрію й мету такий Голум не уявляє. Але мотивований вбивати заради неї. І так, Голум ниций, жорстокий, підступний — та далеко не дурний.

Чому ж така альтернативна цивілізація не зруйнувала себе сама? Бруд, відсталість, насильство та війни — природа росіян. Це заразно і затягує. Це залишає вічний мотив прагнути кращого життя, яке хтось чужий у них забрав. А отже, руйнувати все довкола, інакше вийдеш із свого комфортного середовища й почнеш згасати. Саме це й додає життєвих сил. Є якась російська комедія, де за сюжетом група росіян поїхала власними авто відпочивати в Європу. Герої зіткнулися з зовсім іншими реаліями, правилами, законами. Звісно ж, автори комедії все це висміювали та знецінювали. Проте західні порядки на героїв впливали негативно, руйнівно. І в фіналі вони стали самі собою, лиш поставивши все довкола догори дригом і створивши довкола себе звичний та милий серцю бардак.

Через те російського ваньку-дурника слід сприймати так, як його подає російський фольклор. А там він доволі метикований, спритний, хитрий персонаж. Здатний, вдавши простачка, втерти носа будь-кому й домогтися свого. Прикро, але йому чимало вдається. Згадайте, скільки в нього друзів чи просто прихильників у справді вільному цивілізованому світі. Перемогти його можна лиш тоді, коли не дати дурнику себе обдурити. Не вважати його тупим, недолугим, слабеньким, відсталим.

Реально дивитися на речі й бачити лиш один переможний вихід: всіма можливими силами й засобами відігнати ворога назад, за його природний периметр, в лоно його альтернативної цивілізації. Й по можливості обмежити в подальшому будь-які його контакти з зовнішнім світом".

Джерело: НВ
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Що робити, коли отримав повістку на війну з Україною - Рибніков

неділя, 25 вересень 2022, 1:00

(ексклюзивна пам’ятка для мешканців Москви). Найголовніше, не засмучуйтесь, а то захворієте й помрете раніше, ніж на вас витратять ракету «Хаймарса». Знайте, що чим хуткіше й болісніше ви розпрощаєтеся з життям, тим хуткіше і болісніше ви розпрощаєтеся...

"Путин думает сохранить свою ногу в Украине, используя тактику крысы. Приказ на ампутацию отдаст, если не будет иного способа сохранить шкуру", - блогер-одесит

неділя, 25 вересень 2022, 0:28

"Мировое поле публичности заполнено страхом и недоумением. Как сложилась эта ужасная ситуация, когда один выживший из ума старик угробил не меньше 100 тысяч человек, выгнал из домов 7 миллионов, и собирается еще выше поднять показатели смертности на п...