Розвінчування міфів: Чому "ГОСТи" й надзвичайна якість білоруських харчів - обман

Щоб перевірити, чи історії про надзвичайні смакові якості білоруських продуктів, які продаються в Україні, міф, чи молочка дійсно має право називатися найкращою, журналісти пішли на гуртовий ринок - шукати білоруське вершкове масло і згущене молоко. Компанію у пошуках білоруської молочки склала голова «Громадського контролю захисту прав споживачів» Владислава Миронова, передають Патріоти України з посиланням на ТСН.

Згущене молоко виробництва Білорусі тут коштує 34 гривні. Також можна знайти згущенку у класичній жерстяній банці – 39 гривень. Дуже свіже вершкове масло, яке буквально за день привезли з Білорусі до України, коштує 24 гривні. І, взагалі-то, дивуємось, що дістатися Києва цей продукт зміг лише за добу. Мабуть, десь відкрили телепорт. Втім, на іншій торговельній точці, куди ми пішли з інспекторами державного контролю, над етикеткою взагалі не заморочувалися. «На маслі відсутня дата виробництва або «вжити до». І також відсутнє маркування українською мовою», - каже Владислава Миронова.

Цікавий і чек. Його за пачку масла виписали на простому папірці від руки.

Втім, міфічне слово – ГОСТ - є на ВСІХ етикетках. Саме на це слово українці й ведуться. В чому зізнаються самі.

На жаль, стабільна і квітуча білоруська економіка, як і мега-якісні продукти – результат цього процвітання, - лише міф. Деякі українці не приховують свого захоплення Білоруссю. Особливо заздрять білоруським заводам-гігантам, тамтешнім зарплатам і хорошим дорогам. Про все це ми запитали білоруського журналіста Валерія Калиновського.

«Близько мільйона білорусів поїхали на заробітки до Росії, до Польщі, до інших країн. Мабуть, це свідчить про те, що вони себе не можуть реалізувати в Білорусії», - зауважує він.

IT сектор, який давав постійний приріст ВВП Білорусі, активно залишає країну. Одна з великих компаній «Панда Док» заявила про свій переїзд до України. А на великих підприємствах зайнято усе менше людей: «Промислові гіганти фактично в глибокій кризі. Адже їм треба знаходити покупців в усьому світі, а їх немає. Росія теж відмовляється від тракторів, комбайнів в такій кількості. Масштаби, потужності дуже великі. Але вони не можуть продати цього, що виробляють. Працюють на склад».

Сотні тракторів чекають на продаж, але замовлення немає, - саме така ситуація на складах Мінського тракторного заводу.

На нафтопереробних і хімічних заводах ситуація трохи краща. Але… через сприяння Москви.

«Білорусь мала завжди підтримку з Росії. Фактично безвиплатне кредитування, пільги в цінах на нафту і газ. Росія порахувала, що десь 10 млрд на рік вона у вигляді різних преференцій та кредитів надавала Білорусі. І ось з цих грошей і склалося білоруське економічне чудо», - каже Валерій Калиновський.

Нині середня зарплата в Білорусі справді вища за українську. Але… усього на 50 доларів. А от пенсія – більша удвічі. Утім Валерій зазначає, що й ціни у нього на батьківщині вищі, ніж наші.

Журналістка Інна Кардаш давно мешкає в столиці Білорусі і погодилася подивитися на ціни у супермаркеті Мінська. Білоруська згущенка, наприклад, тут коштує ледь не вдвічі дорожче - в середньому 53 гривні за баночку (ми таку придбали за 34). Літр молока - майже 42 гривні (у нас – до 35 гривень).

А такого «білоруського» масла, яке продається у нас, Інна в магазині в Мінську не знайшла. Ні такого, ні схожого. Крім того, ціна пачки вершкового масла – значно вища. Від 36 до 60-ти гривень. Українське добре масло по 40-45 гривень. А так зване білоруське - 26.

«Якщо ми бачимо в Україні «білоруське» масло, воно ніяк не може коштувати 26 гривень. Тому що це нижче, ніж в Білорусі», - каже Інна Кардаш.

Економічне диво та й годі.

Інна також зізнається, що в Мінську їй не вистачає деяких українських продуктів, бо вони смачніші: «Наприклад, українські йогурти. Вони мені подобаються більше, ніж білоруські».

А тепер повернімось до ГОСТів. ГОСТ - українською ДЕСТ - розшифровується як Державний стандарт. Рівень виробництва, який не можна порушувати ледь не під страхом смерті. Можливо, колись так і було. Але наразі це просто маркетинговий трюк, за яким в Україні немає жодної реальної відповідальності.

«Не треба тішити себе ілюзіями, що продукція, вироблена за радянськими стандартами, в дійсності буде більш якісною», - підкреслює економіст Олег Пендзин.

Щоб з’ясувати, чиє масло мастимо на хліб і яку згущенку даємо своїм дітям, усі зразки придбаних продуктів ТСН.Тиждень віддав на експертизу до Державної лабораторії. Її результатам вірити можна.

На жаль, «найсмачніше масло» з Білорусі, яке цінують багато наших співвітчизників за напис ГОСТ (що мало б означати 100% молока), виявилось фальшивкою. За результатами аналізу, це якась запакована суміш, яка містить немолочні жири.

«Це свідчить про те, що це не масло. Що це продукт невідомого походження, який не має назви», - підкреслює голова ГО «Громадський контроль захисту прав споживачів» Владислава Миронова.

За українськими держстандартами, продукти які містять стільки немолочного жиру, взагалі ніяк не стандартизуються. І не можуть маркуватися як ДЕСТ.

«Це не спред. Адже спред – це не менше 25 відсотків молочного жиру і 75 відсотків не молочного жиру. І не маргарин… Масло – це сто відсотків повинно бути з коров’ячого молока», - каже Владислава Миронова.

А от в білоруському згущеному молоці є 100% молочних жирів. Утім бентежить занадто дешева ціна імпортної баночки – 39 гривень. Дешевше, ніж у Білорусі.

«Може бути така ситуація, що вони можуть додавати тваринного походження жири, вони можуть робити сиворотки і додавати двоокис титану (додається для відбілювання продукту)», - каже Владислава Миронова.

Тобто, споживаючи ці продукти, які невідомо з чого складаються, ви дуже ризикуєте своїм здоров’ям. А гірше, якщо даєте, ще й своїм дітям.

Тож ТСН.Тиждень перевірив ці білоруські продукти ще й у реєстрі імпортерів, який легко знайти в інтернеті. Якщо у базі немає такого виробника, то завозити свою продукцію до України він не може.

«Масло білоруське. Вказана адреса і номер телефону. Але ми не бачимо, хто виробник», - зауважує голова ГО «Громадський контроль захисту прав споживачів».

Масло таким чином взагалі перевірці через реєстр не піддається. А решта виробників у базі імпортерів взагалі відсутні. Тобто таких легальних поставників продукції в Україну не існує. Єдиний виняток - виробника згущеного молока. Рогачевський комбінат у реєстрі є. Але є й проблема.

«Цей продукт коштує дешевше, ніж продукт, який ми можемо знайти в реалізації і у виробників, які виробляють на території України», - розповідає Владислава Миронова.

Вона також додає, що сама тара може бути виготовлена у Білорусі, а от наповнення – в Україні. Для цього треба провести більш ґрунтовні дослідження.

Втім, цієї експертизи, зокрема порівняння у грошах, – достатньо аби зрозуміти, що якісний білоруський продукт - це міф. Банальний трюк з етикеткою, на якій написано одне, а в середині - абсолютна фальшивка.