"Сенатори можуть обговорювати шлях, який дозволить, з одного боку, допомогти Україні й, з іншого, не розлютити Дональда Трампа, місяцями, - Портников

"Ця заява Трампа сприймається зараз не з такою зацікавленістю, як його слова про те, що, коли він був президентом США, то сказав одному з лідерів країн НАТО, що якщо ці країни не будуть сплачувати відповідні внески до бюджету Альянсу, він буде навіть заохочувати Росію напасти на одну з таких країн.

Ця заява виглядає швидше провокаційним жестом, який демонструє, на що може піти американський президент, щоб примусити союзників сплачувати гроші. А от заява щодо допомоги Україні, Ізраїлю, іншим країнам може мати свої наслідки вже найближчими днями.

Як відомо, американський сенат зараз розглядає питання законопроєкту, який обумовив би допомогу Україні, Ізраїлю та іншим країнам-партнерам США без зв’язку зі змінами в американській міграційній політиці. Це відбувається після того, як законопроєкт, який передбачав одночасно розв'язати питання змін у міграційній політиці та допомогу Україні й Ізраїлю, зазнав поразки в сенаті. І представники демократів, і представники республіканців в американському сенаті висловились у сподіванні, що зможуть ухвалити новий законопроєкт і розв'язати питання з допомогою Україні та Ізраїлю.

Однак тепер, після слів Трампа, я не виключаю, що велика частина сенаторів-республіканців знову відмовиться від голосування за цей, такий важливий для України законопроєкт. А про членів палати представників я й не кажу — у мене взагалі є серйозні сумніви, що після цієї заяви Трампа спікер палати представників Майк Джонсон погодиться виносити такий законопроєкт на голосування, навіть якщо відбудеться політичне диво й він пройде через сенат.

Що ж тоді робитимуть республіканці? Відмовлятися від допомоги Україні їм політично невигідно. Але йти проти волі Дональда Трампа, від якого залежать політичні перспективи більшості конгресменів, республіканці також не можуть. Адже може виникнути ситуація, коли ти проголосуєш за допомогу Україні в сенаті чи палаті представників, а потім, уже на довиборах цього року, позбудешся посади в конгресі. І, звичайно, цього ніхто не бажає. Ще більше – такі політики, як Майк Джонсон, не бажають позбутися тих високих посад, які вони обіймають в американському істеблішменті.

Однак Трамп говорив, що США не мають надавати країнам, які вимагають негайної допомоги від Вашингтона, безоплатних кредитів. Він говорить про позику, а не про допомогу, про те, що ті країни мають потім повертати гроші. І республіканці можуть, таким чином, вхопитися за ці слова свого фактичного лідера для того, щоб і допомогти, і не посваритися з Дональдом Трампом: мовляв, от бачите, пане президенте, ми робимо все, як ви й казали, шукаємо таких шляхів, які потім дадуть можливість повернути американські гроші платникам податків. І це, звичайно ж, прирікає конгрес на багатомісячні дискусії щодо того, як в принципі має виглядати така допомога в кредит, як потрібно оформлювати закон, що передбачатиме, що Україна чи Ізраїль повернуть американські гроші, які потрібні для боротьби цих країн з терористичною Росією і терористичним ХАМАСом відповідно.

І щодо інших американських союзників — це також досить серйозне питання: на яких умовах, на скільки років, за яким механізмом. Усе це, звичайно, можна вирішити, однак не за один тиждень і не за два. І я допускаю, що сенатори можуть обговорювати такий альтернативний шлях, який дозволить, з одного боку, допомогти Україні й, з іншого, не розлютити Дональда Трампа, місяцями. А там уже й листопад 2024 року – президентські вибори.

Я дуже побоююся, що з такою політикою і з таким підходом Дональда Трампа до принципових питань міжнародної політики принаймні до президентських виборів у США конгрес так і не зможе знайти, як розв'язати ці проблеми з допомогою Україні та Ізраїлю.

А після президентських виборів усе буде залежати від того, хто буде наступним очільником США і як виглядатимуть більшість у сенаті та в палаті представників.

І дискусії знову можуть повторитися – уже в новій конфігурації. Таким чином, Трамп знає, що робить: він свідомо гальмує допомогу Україні та Ізраїлю, щоби погіршити ситуацію і, в разі своєї перемоги на виборах президента США, уже у 2025 році виступати рятівником союзників Сполучених Штатів, однак на таких умовах, які будуть зрозумілі самому Дональду Трампу чи Трампу й Путіну, який виступить його головним партнером на перемовинах з урегулювання російсько-української кризи.

Мені вже неодноразово доводилося пояснювати, що така картина світу може існувати тільки в голові Трампа чи у фантазіях його прихильників. А насправді ніяких реальних домовленостей із президентом Путіним просто не відбудеться й доведеться знову розв'язувати принципові питання допомоги Україні, однак уже у зовсім новій геополітичній ситуації, яка буде 2025 року. Ви ж бачите, що зараз у світі один місяць за 5 років буквально з погляду насиченості подіями, новинами, кризами, і все це буде лише прискорюватися.

Залишається тільки сподіватися, що конгресмени-республіканці прислухаються не до Дональда Трампа, а до Джозефа Байдена, який закликав їх проявити хоча б трішки хоробрості й почати діяти в національних інтересах США, а не в інтересах передвиборчої кампанії й кар’єри Дональда Трампа. Однак у мене не так багато сподівань на цю хоробрість".