"Що Індія, що Китай займають щодо нас геть не дружню позицію - і це факт. Але він ґрунтується не просто на поточному суб’єктивному ставленні", - Голобуцький

"Що Індія, що Китай займають щодо нас геть не дружню позицію – і це факт. Але цей факт ґрунтується не просто на поточному суб’єктивному ставленні, а на міцному фундаменті власних стратегічних, на кілька десятиліть мінімум, інтересів двох 1,4-мільярдних країн. Погодьтесь, підстави для обрання сторони в протистоянні більш ніж серйозні", - пише політтехнолог Олексій Голобуцький на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Але, звісно, критикувати цю позицію треба, ми маємо це робити, як і союзники. Однак коли скільки завгодно жорстку критику оприлюднює незалежний експерт, журналіст, аналітик – це нормально, це не зачіпає сфери дипломатії. Китай і сам дозволяє і цілком схвалює і набагато більш жорстку (і геть неконвенційну) критику і США, і ЄС, і Росії, і інших - але з неофіційних джерел.
Однак коли настільки «низьку критику» (по факту – просто публічне приниження) дозволяє собі представник державного апарату, чиновник чи представник дипломатичних кіл – це вже сприймається як публічна зумисна образа. Тим більше, в контексті менталітету країн Сходу.
Звісно, критика і навіть приниження там більш ніж допускається і в міждержавних стосунках – але якщо хочеш, то роби так, як вимагають їхні норми. Зовні це мусить виглядати як специфічний розтягнутий і дуже заплутаний комплімент – але з прошитими натяками, настільки грубими, що навіть відвертий плювок був би не таким образливим. Отоді все в порядку. Все буде сприйнято як має бути. У відповідь прийде такий самий комплімент.
В будь-якій іншій формі подібні слова сприймуться як пряма образа і виклик – навіть якщо обидві сторони в курсі, що там 99% правди (а тут і того нема: все ж дуже значна частина високотехнологічної продукції на планеті виробляється Китаєм, значна частина ІТ-розробок йде на аутсорсинг до Індії, останній саміт G20 розглядав переміщення глобального центру виробництв саме з Китаю до Індії – тобто, і там, і там базис, в тому числі отой «інтелектуальний рівень» працівників і інженерного персоналу, достатній).
Це інша парадигма, геть відмінна від західного прагматизму «головне не слова, а справи». Для Сходу слова, сенси – така ж частина реальної політики, як і справи.
В міждержавній сфері для Сходу це частина обов’язкового ритуалу: ви зустрілись і перед тим, як перейти до розмов про дуже серйозні речі, ви певний час обмінюєтесь компліментами з дуже багатошаровими сенсами (а після цього етапу можна хоч кров пускати одне одному – ритуалу дотримано). Ці компліменти, зокрема, розставляють стартові позиції в переговорах. Хоча на стадії «обміну компліментами» всі переговори можуть і провалитись – якщо буде позначено абсолютно неприйнятні позиції, що не допускають домовленостей і компромісів.
Так що наслідки цього, звісно, будуть – і безпосередньо для України, і для союзників. І наслідки малоприємні. Хоча «хороші русскіє» в своїх етерах, звісно, скажуть, що все правильно зробив, так і треба!".
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

"Убивства опонентів, які мали полярних прихильників, призведуть до хаосу. Тому мені цікаво не те, хто виконавець убивства Фаріон, а хто смикав за ниточки", - Береза

субота, 27 липень 2024, 22:00

"Коли я писав блог по вбивству Фаріон, то зразу сказав, що ви будете здивовані вбивцею і мотивами", - пише у своєму блозі Борислав Береза, передають Патріоти України. "Зараз бачу сміхуйочки з приводу, що наступною жертвою мав бути Макс Бужанський. Про ...

Дивовижне життя Івана Підкови. Козацький ватажок, що шаблею здобув трон господаря Молдови і був підло страчений у Львові за наказом короля, щоб врятувати Польщу від помсти султана

субота, 27 липень 2024, 18:15

Лідери козацтва пізніших часів відтіснили в пам'яті народу відчайдушного і умілого отамана, що з купкою запорожців став одним з вершителей доль Східної Європи і підняв роль українського козацтва до небувалих до того висот, перевершивши Байду Вишневецького