Що насправді містив радянський пломбір та ковбаса: Журналіст поділився неприємною для фанів СРСР інформацією

"Зато в Радянському Союзі ковбаса, пломбір, масло і тортики були з натуральної сировини, без отетої от хімії та пальмової олії". Доводилося чути таке? Ось вам радянська газета за 1982 рік", - пише журналіст Павло Бондаренко на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Ще живий був "дорогий" Леонід Ілліч Брежнєв, за яким так сумують "савецкіє люді". СРСР - основний покупець пальмової олії з Малайзії. Але ж не лише цією країною обмежувався ринок. У 1979 році імпорт пальмової олії в СРСР склав 100 тисяч тонн, а в 1989 було закуплено 149 600 тонн цього продукту, який пішов у шлунки радянськх людей. Тортики, "смачний пломбір", тістечка, вершкове масло, маргарин, цукерки та багато чого іншого - то все пальмова олія була.

А вперше її закупив ще товариш Сталін у далекому 1928 році і одразу 272 тонни. А 1932 року її купили вже 1 781 тонну. До слова, сою теж саме тоді почали вирощувати у величезних об`ємах. Якщо не помиляюся, йдеться про 2 мільйони тонн. Далі тих мільйонів стало ще більше.

І на закуску про радянську ковбасу. Туди пальмову олію не додавали. Зате сою, крохмаль і різноманітну "хімію" бузували неміряно. Просто на оболонці "Докторської" по 2 рублі 20 копійок, якою досі марять фанати "світлого минулого", склад не писали. Лише ГОСТ. А що в тому ГОСТі радянській людині знати не треба було.

Так от, відповідно до ГОСТу від 1979 року в радянські ковбаси йшли такі штуки як Е251, Е252, Е407, Е451, Е452, Е497 і далі за списком. Щоправда, були ковбаси, морозиво, масло і тортики, куди усе це не додавли. Це те, що вироблялося у спеццехах та на спецділянках для партійно-державної номенклатури. Отам дійсно якість була і притому - смішні ціни".