Снарядний голод: Армія РФ щодня витрачає вчетверо більше боєприпасів, ніж виробляє

Армія РФ найближчим часом гостро потребуватиме снарядів для ствольної та реактивної артилерії. Однак відновити боєзапас до довоєнного рівня, а вже тим більше наздогнати в цьому армії країн НАТО вона вже не зможе.

На тлі збільшення виробництва снарядів країнами НАТО та відкриття нових підприємств в країнах колишнього радянського табору питання про кількість в засобах ураження для щільності артилерійського вогню буде змінюватися не на користь РФ.

Враховуючи те, що санкції все ж таки вдарили по ВПК Росії, говорити про можливість потенційного нарощування до рівня країн НАТО навряд чи вже можна взагалі.

Артилеристи Збройних Сил України зможуть зрівнятися з росіянами у кількості відстріляних боєприпасів за добу не раніше осені. Це станеться за умови нарощування випуску снарядів і ракет до реактивних систем залпового вогню військово-промисловим комплексом західних партнерів і вітчизняним "Укроборонпром".

Нагадаю, у листопаді 2022 року міністр оборони Олексій Рєзніков заявив, що "Укроборонпром" налагодив виробництво дефіцитних боєприпасів радянських калібрів 152 та 122 мм. Проблема полягає в тому, що Україна наразі має на озброєнні значно більше радянських артилерійських систем, ніж західних. Засоби ураження західних зразків поки що не становить навіть половини від усього парку Збройних сил України.

Варто зауважити, що через вибухи у 2014-2018 роках ЗСУ втратили 210 тис тонн боєприпасів, більшість з яких були саме снарядами калібру 152 мм та ракетами для систем залпового вогню (РСЗО). Для порівняння: за ці ж роки війни на Донбасі ЗСУ використали 70 тис тонн боєприпасів.

Утім, запас снарядів до гармат і ракет до систем залпового вогню у росіян відчутно зменшився під час його масованого використання у війні проти України. Однак російській військово-промисловий комплекс ще здатен випускати понад сто тисяч боєприпасів різних типів.

За інформацією Міноборони Британії, Росія все частіше застосовує принципи командно-адміністративної економіки до свого військово-промислового комплексу, який не встигає забезпечувати потреби фронту у боєприпасах.

При теперішніх показних у 15 тисяч відстріляних снарядів на добу промисловість країни-агресорки здатна поставити для фронту не більше 4 тисяч штук боєприпасів на день.