Союз Кличка із Саакашвілі - хитрий крок за відсутності кращих варіантів, - Фесенко

"Напередодні парламентських виборів Кличко та його партії не вдалося домовитися про союз із такими потужними гравцями як "Батьківщина" або партія Порошенка", - пише у своєму блозі політолог Володимир Фесенко, передають Патріоти України, та продовжує:

"Через різні причини – десь не зійшлися в умовах, десь великі гравці вирішили, що немає сенсу в такому об'єднанні, або пропонували занадто мало місць у прохідній частині списку. Крім того, рейтинги "Удару" досить низькі – менше 1%, а отже, шансів самостійно пройти до Верховної Ради практично немає.

Тому союз із Саакашвілі – політтехнологічний крок через відсутність інших варіантів. Це спроба залучити харизматичного й дуже активного політика, який може додати адреналіну інформаційно-політичній активності партії. Адже фактично "Удар" нічим себе не проявляв усі ці роки й майже розчинився в БПП.

Частина ударівців переконала Кличко, що потрібно відновлювати партію. Але як? І з ким? Але проблема в тому, що сам Віталій не хоче йти в парламент, йому подобається бути міським головою. І схоже, що він не хоче навіть очолювати список. Спочатку це мав зробити його брат Володимир. Напевно, опитування й фокус-групи показали, що це вплине зворотним чином. Копія завжди гірша за оригінал, тим паче Віталій усе ж мав деякий політичний досвід, а тут усе видавалася б дуже штучним.

Із Саакашвілі схожа ситуація. Він хоче повернутися у велику політику, питання тільки з ким. Це теоретично можливо й самостійно, а насправді пік популярності Саакашвілі минув, і ресурсів для партійного проекту не вистачає.

Як і у випадку з Віталієм, ніхто з великих гравців, не хоче з ним мати справу. Але з інших причин: сьогодні Саакашвілі союзник і партнер, а завтра – ворог і різкий критик.

Але Кличка це може не лякати. Адже навряд чи Саакашвілі захоче боротися за пост міського голови Києва, тож, ясна річ, як об'єкт критики Віталій не найприйнятніша фігура. Саакашвілі потрібні для цього потужні фігури – або хтось із олігархів, або хтось із керівників країни. Ризики все ж залишаються, просто менші, ніж для таких важковаговиків як Зеленський і Тимошенко.

Пустити Саакашвілі в якийсь великий проект – означає отримати конкурента, але тут відбудеться природний поділ ролей. Віталій хоче залишитися обличчям партії, її батьком-засновником і фронтменом, а реальним рушієм, енерджайзером партії має стати Саакашвілі.

Ділити нічого, навіть якщо це буде дуумвірат – Віталія це влаштовує, врешті-решт "Удар" асоціюється з ним. Інших варіантів і шансів на відродження наразі в нього немає. Але це теж не дає гарантій на успіх. Може, рейтинги "Удару" зростуть, але подолати 5% бар'єру буде вкрай складно.

Реформація партії може стати каменем спотикання, але невідомо, що залишилося від колишнього "Удару". Відомі лише кілька людей, це депутатська група у фракції БПП, кілька людей, які відійшли від команди Порошенка, якась частина оточення Віталія, яка все ж на нього орієнтувалася.

В оточенні Віталія є і бізнесмени, забудовники, у деяких із них не найкраща репутація. Але чи мають вони стосунок до "Удару"? Деякі з цих людей мають набагато більший стосунок до БПП. Якщо хтось і піде на вибори, то, напевно, як мажоритарник, як позафракційний або безпартійний кандидат.

Тому "Удар" потрібно не реформувати, а реанімувати й, можливо, заново будувати партію. Як зараз модно говорити "з чистого аркуша". Тієї партії, яку створювали в 2010–2011 роках, уже немає в колишньому вигляді. Тут досвід, енергія і непогані лідерські здібності Саакашвілі можуть стати у пригоді.

Інша річ, як це сприймуть старі ударівці, чи всі приживуться із Саакашвілі? Це буде складно не тільки з політичного, але й із психологічного боку. Але в кожному разі справді потрібні серйозні зміни.

Саакашвілі погодиться, якщо не буде привабливіших пропозицій. Це і для нього інформаційний привід. Із ситуацією треба пограти – інформаційно та політично. Перевірити заразом – як реагують на це і як це сприймають, наскільки позитивно чи негативно. Адже Саакашвілі – непроста фігура".