Росіянин з Іркутської області, 29-річний Дмитро Нікітін, хотів, щоб його вбили. Вирішив, що життя якось не склалося – з дівчатами не виходить, родини і дому нема. Саме час померти. Тож, добряче напившись, він вирушив підписувати контракт. Свою історію полонений окупант розповів у інтерв’ю Telegraf ua, передають Патріоти України.
Однак уже в навчальному центрі Дмитрові не сподобалося, там «почався жах». Він із другом вирішив утекти. Та їх спіймали, повернули на службу, а згодом відправили обороняти Авдіївський коксохімічний завод. На передовій окупанту теж чомусь було не затишно. І помирати раптом розхотілося. Тому довелося прострелити собі руку, бо командування сказало – хто повернеться без поранення, того «обнулять».
Дмитра обіцяли списати, але замість того видали бронежилет у плямах крові, стареньку каску, та знову відправили на передову. Тут йому пощастило здатися в полон ЗСУ. Українські бійці Дмитра нагодували кашею, дали води і цигарку. Та навіть роздобули десь йому шубу, бо той був роздягнений. У цій же шубі він прийшов на інтерв’ю. Окупанта таке ставлення здивувало, адже думав, що його катуватимуть. Дмитро впенений, що в Україні повно нацистів, у котрих на тілі вибито хрести і «сластику».
Одним з найважливиших елементів статусу (рангу) "наддержави" тієї чи іншої країни (ну, або прагнення претендувати на такий статус) є не тільки значний людський, фінансово-економічний чи ресурсний потенціали, а її РЕАЛЬНА спроможність проєцирувати свою ...
"Хо-хо, от уже й "Іскандери" з Брянщини до нас різко летіти передумали, слава ЗСУ!.. І облитий уриною бункерний гебнюк, який три дні був мовчав і ховався, а на четвертий доручив своєму американському цуцику за себе віддзявкнути (але в того не дуже дзві...