"Тільки на наступний день після смерті полковника Євгена Коростельова стало відомо, що президент Зеленський нагородив командира 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади орденом Богдана Хмельницького II ступеня. За цей час висловити співчуття із приводу смерті бойового офіцера встигли, здається, всі провідні політики та громадські діячі, навіть посли Франції, Німеччини, Великої Британії і США. Всі, окрім самого президента і представників його оточення", - пише оглядач Віталій Портников у своїй статті, передають Патріоти України, та продовжує:

"Нагородження Коростельова орденом – це їхня "відповідь на критику". Відповідь, яка знову доводить, що вони не бояться розсердити якогось там Путіна своєю публічною реакцією на ту чи іншу подію в нашій країні.

Вони просто байдужі до України. Байдужість – це ж як діагноз, дальтонік ніколи не зрозуміє, чому не можна переходити на червоне світло, поки його не втримає той, хто розрізняє кольори. При цьому він однаково ніколи не помітить різниці в сигналах світлофора. І це не його вина, це його біда. А коли люди, які не розрізняють кольори, опиняються при владі – це вже біда самої держави. Страшна біда.

Так і тут. Люди, велика частина яких завжди була байдужа до України, обрали у владу тих, хто байдужий як до України, так і до будь-якої іншої країни. Це – своєрідна гармонія, та ось тільки ніяких плодів вона принести не може. Байдужість – це вирок, як точно висловився кандидат у президенти Володимир Зеленський на горезвісному стадіоні. Вирок реформам і перемогам, надіям і перспективам. Вирок, який вдарить по кишенях самих байдужих, зробить їх жертвами нових афер, конфліктів і війн.

А для тих людей, які небайдужі до України, цей вирок – виклик. Тому що врятувати країну можуть тільки вони. І врятувати своїх байдужих співвітчизників, які ніяк не перетворяться на громадян, теж можуть тільки вони. Зрозуміло, що це нелегко, а нерідко навіть й огидно – знову та знову рятувати тих, кому начхати на цю країну і хто після її порятунку знову прийде на виборчу дільницю, аби своїм голосуванням перекреслити кров, піт і сльози тих, хто рятував.

Але це все одно треба зробити. Не тільки заради самих себе й заради тих, кому Україна є байдужою. А ще й заради пам'яті таких, як полковник Євген Коростельов".