Ситуація на Сумському (він же Курський) напрямку ​і перспективи її розвитку в найближчому майбутньому, - Костянтин Машовець

Розглянемо за відомою нам схемою - склад військ (сил) противника, поточну ситуацію, варіанти її подальшого розвитку.

1. Отже, в рамках оперативно-стратегічного угруповання військ (УВ) противника "Север" (для тих, хто забув, нагадаю - це війська (сили) «Ленинградского военного округа» / ЛенВО) з метою витіснення частин і з'єднань Збройних Сил України з території Курської області ри-фи, його командування зосередило і розгорнуло відповідне угруповання сил і засобів на даному оперативному напрямку. Це угрупування складалося і складається в основному з частин та з'єднань так званих "высокомобильних войськ" - повітряно-десантних військ (пдв) і морської піхоти (МП). Це угруповання також було посилено рядом частин і підрозділів зі складу одного з мотострілецьких з'єднань ЛенВО(УВ "Север") та 49-ї загальновійськової армії (ЗВА) – «Южный военный округ» (УВ «Днепр»).

Повітряно-десантні війська

- 76-та десантно-штурмова дивізія (дшд), діє у складі 3-х десантно-штурмових полків (дшп) - 237-й, 234-й та 104-й дшп

- 106-та повітряно-десантна дивізія (пдд), відповідно діє у складі своїх 3-х полків — 51-го, 119-го та 137-го парашутних десантних полків (пдп)

- 7-ма дшд, «представлена» у складі цього угруповання одним зі своїх полків — 56-м дшп

- 11-та окрема десантно-штурмова бригада (одшбр)

- 83-тя одшбр

Морська піхота

- 155-та окрема бригада морської піхоти (обр МП)_

- 810-та обр МП

- 61-ша обр МП, «представлена» одним батальйоном «Арктика»

- 177-й окремий полк морської піхоти (оп МП)

Мотострілецькі частини та з'єднання

- 72-га мотострілецька дивізія (мсд) зі складу 44-го армійського корпусу (АК), діє у складі 2-х своїх мотострілецьких полків (мсп) — 22-го та 30-го мсп

- 34-та окрема мотострілецька бригада (омсбр), діє у складі двох своїх штатних мотострілецьких батальйонів (мсб)

- до 4-х "бригад" зі складу ЗС КНДР (за нашою класифікацією, відповідає загальній чисельності - до 2-х мотострілецьких бригад).

Частини та підрозділи зі складу повітряно-десантних військ та морської піхоти діють за підтримки окремих танкових та мотострілецьких підрозділів зі складу мотострілецьких з'єднань (до 4-5 танкових рот, за іншими оцінками – до 7-8), а також посилюються артилерією зі складу 44-го та 14-го армійських корпусів, 6-ї загальновійськової армії (ЗВА).

Північнокорейські частини і підрозділи використовуються двома основними способами: або як придані засоби посилення російських підрозділів (в основному як передові штурмові підрозділи), або їм виділяються окремі самостійні ділянки для дій у складі своїх штатних підрозділів (рота - батальйон).

У всіх частинах і підрозділах (від батальйонного рівня) зі складу цього угруповання сформовані зведені штурмові роти (взводи), силами яких в основному ведуться атакуючі/штурмові дії. Північнокорейські підрозділи використовуються в цій якості повним своїм складом.

Сумарна чисельність «Курської групи військ» противника оцінюється по-різному і коливається в межах таких показників:

- До 62-65 тисяч (з урахуванням «угрупування прикриття державного кордону») або до 50-55 тисяч, без такого. Є також цифри, близько 30-35 тисяч, але на мій погляд, вони явно малоймовірні. Є й показник – у 75 тисяч.

- Танки – не більше 110-120 одиниць

- Бойові броньовані машини (ББМ) - понад 480 одиниць (є показник - до 620-625 одиниць)

- «Ствольна» артилерія (включаючи міномети) - близько 660, однак, є оцінка й в 750-760 «стволів».

- Реактивна артилерія (реактивні системи залпового вогню – РСЗВ) – до 160-180 одиниць.

В цілому це угруповання оцінюється рядом експертів як еквівалентне «розрахунковим» - 3-м повітряно-десантним дивізіям і 2-м дивізіям морської піхоти. Однак, як на мене, з огляду на рівень втрат цього угруповання протягом останніх 2-х крайніх місяців, він навряд чи перевищить за цим показником 2-2,5 «розрахункових» дивізії (і це навіть з певною натяжкою).

2. На даний момент зазначене угруповання військ противника вирішує два основні оперативно-тактичні завдання:

- Намагається повністю витіснити частини та підрозділи Збройних Сил України з території Курської області.

- А також, намагається створити і утримати так звану "санітарну" (ну, або буферну) зону, глибиною до 10-15 км від кордону, на території Сумської області України.

В рамках вирішення зазначених завдань сили та засоби противника ведуть наступальні дії за такими напрямками:

- Передові підрозділи 76-ї дшд та 83-ї одшбр перетнувши державний кордон України (на північ від села Новенке) і, розвиваючи наступ у південному напрямку, спромоглися зайняти село Басівка, прагнучи, очевидно, просунутися далі – до села Локня та перерізати дорогу Н-07 в районі села Юнаківка. На цьому напрямку ворог вклинився на українську територію на глибину до 6 км

- Своєю чергою, штурмові підрозділи 106-ї пдд та 11-ї одшбр ведуть наступ у напрямку Гоголівка – Міжнародний автомобільний прикордонний перехід (МАПП "Суджа"), а також діють у напрямку урочище Меловой – Олешня.

- Штурмові роти зі складу батальйонів 155-ї та 810-ї обр МП, 177-го оп МП очевидно атакують у загальному напрямку Гуево – Горналь, з метою повного витіснення наших підрозділів за лінію державного кордону на цьому напрямку, за підтримки низки північнокорейських підрозділів.

- Також, слід відзначити переміщення до 2-х батальйонів 155-ї обр МП на південь, у Бєлгородській області на ділянку Гоптаровка – Романовка та Графовка – Прилесье, з метою недопущення подальшого просування підрозділів Збройних Сил України в районі селищ Демидовка та села Прилесье.

За останні 5 діб ворогу, очевидно, вдалося зайняти село Гуево, розширити своє вклинення в районі села Басівка (поширивши його на МАПП «Суджа» і на село Журавки, за яке він вже почав бої). Також, судячи з усього, ведуться вперті бої за село Демидовка в Белгородській обл., ворог також намагається контратакувати в бік Поповки.

3. За самою "обережною" оцінкою рівня боєздатності угруповання військ противника, зосередженого та діючого на Сумському напрямку, воно здатне проводити наступальну операцію обмеженого масштабу (10 км углиб та до 30 км по фронту) з метою створення на території України в Сумській області, так званої, буферної зони відповідної протяжності.

Однак його здатність прорвати ПІДГОТОВЛЕНУ оборону Збройних Сил України (навіть перший її рубіж) на цьому напрямку в оперативно-тактичній глибині, а тим більше просунутися до міста Суми, особисто для мене викликає, на даний момент, досить скептичну оцінку.

Як на мене, теоретично це можливо, але тільки після кардинального (за обсягом, не менше повнокровного армійського корпусу, а то й загальновійськової армії) ПОСИЛЕННЯ цього угруповання військ. Однак на даний момент у російського командування такої можливості явно немає.

Вона може з'явитися не раніше середини літа. І то за умови, якщо процес формування та розгортання стратегічних резервів зс ри-фи не буде «затьмарений» чимось особливим, а масштаби та обсяги наступальних дій на інших операційних напрямках будуть мінімальними.

Тому в третьому пункті нашого огляду має сенс розглянути МОЖЛИВІ прагнення російського командування на Сумському напрямку виключно в тактичній «рефракції» (ну, нехай буде з невеликим оперативним «наголосом»).

Отже, згідно з нормами та стандартами «мислення» російських командирів оперативного рівня (які, власне, і формують та ставлять завдання своїм «тактичним» командирам у конкретному «тактичному» районі) створення своєрідної буферної зони у нашому Сумському прикордонні має сенс лише за умови НАЯВНОСТІ СПРОМОЖНОСТІ її реально зайняти та утримувати. Для чого, необхідно вийти на якісь блокуючі позиції та рубежі, які дозволять успішно уникнути раптового переходу Збройних Сил України у наступ в майбутньому, аби ліквідувати цей «буфер» на своїй території.

Що для цього потрібно?

Правильно - зайняти панівні висоти, використовувати водні перешкоди, ліси та інші природні об'єкти, розташовані на даній місцевості, для створення і обладнання тактично зручних рубежів і позицій. А головне – отримати можливість «проглядати» найближчий тактичний тил Збройних Сил України і, відповідно, впливати (в першу чергу, своїми вогневими засобами ураження) на нього, щоб мати можливість своєчасно встановити, а відтак й зірвати будь-яке просування, маневр чи концентрацію їх сил та засобів.

Для цього необхідний контроль, в тій чи іншій формі, ВСІХ комунікацій в даному районі, колонних шляхів і в загальному сенсі будь-яких ділянок місцевості, зручних для пересування військ противника. Мається на увазі, перш за все, можливість ВОГНЕВОГО КОНТРОЛЮ.

Виходячи з усього вищесказаного, ключовими «об'єктами на землі» для противника, в сенсі стабільності його гіпотетичної «буферної зони», МОЖУТЬ БУТИ 4 об'єкти – висоти між Юнаківкою та Храпівщиною, значний лісовий масив на північний схід від Сум, який простягається від Радьківки до Могриця, та річка Псьол.

Іншими словами, якщо російське командування все ж таки вирішить «ще трохи постачувати свою еліту» у явно гіпотетично складних та затяжних наступальних боях в українському прикордонні, то ймовірність дій противника у напрямку «від кордону до цих районів» - досить висока. У цьому випадку він буде намагатися зробити кілька речей або одну з них, а може бути і всього пару з них, зокрема:

- Намагатиметься взяти під контроль район Біловоди – Локня – Юнаківка – Яблунівка. І що характерно, він ВЖЕ намагається це робити, а саме – наступати на Локню та Юнаківку

- Зайняти хоча б східну частину згаданого лісового масиву на захід від Могриця. Концентрація угруповання морської піхоти на цьому напрямку явно не випадкова.

- Дійти до рубежу Велика Рибиця - Миропілля, по річці Псьол.

- Також цілком можливо, що противник спробує прорватися з боку кордону на Ворожбу та Білопілля, щоб перерізати оперативно важливу рокаду, яка веде з Сум до Новгород-Сіверського.

Однак навіть все це в сукупності, оперативно (тобто з прицілом на захоплення Сум) не здатне суттєво УСКЛАДНИТИ для Збройних Сил України організацію та ведення оборони на Сумському напрямку. Можливо, за винятком 4-го пункту (прорив на Ворожбу).

Але його реалізація явно вимагатиме від російського командування дуже "незвичайних" зусиль, у тому числі необхідність "якимось дивом" непомітно сконцентрувати ударну тактичну групу військ у районі Тёткино, яке ЗСУ здатні, на даний момент, "пробивати та накривати" одразу з трьох сторін.

Підведемо підсумки:

- На даний момент склад і чисельність Курського угруповання військ противника, рівень його боєздатності забезпечують йому можливість проводити деякі наступальні операції в ТАКТИЧНОМУ масштабі. Однак говорити про "безпосередню загрозу прориву ворога в Суми" явно передчасно і недоречно.

- Що стосується перспектив подальших наступальних дій противника на цьому напрямку, то вони явно мають найбільш реалістичні перспективи, виключно щодо смуги глибиною у 15-20 км від кордону (і навіть тоді, це при найбільш СПРИЯТЛИВОМУ для противника розвитку ситуації, наприклад, при якомусь раптово-різкому та катастрофічному падінні рівня боєздатності угруповання Збройних Сил України, розгорнутого на цьому напрямку).

Джерело