Таємниця київського пам'ятника Богдана Хмельницького: Куди насправді вказує булава гетьмана і чому так

Пам'ятник Богдану Хмельницькому на Софійській площі – один із найвідоміших і давніх символів Києва. Проте навколо постаті гетьмана на коні вже понад століття точаться гарячі суперечки. Головне питання, яке хвилює киян та туристів: куди саме Хмельницький цілить своєю булавою і з яким наміром - чи дороговказ, чи грозне попередження, зазначають Патріоти України.

На кого "дивиться" булава?

Популярна радянська байка стверджувала, що Богдан вказує рукою "на Москву", символізуючи "вічну дружбу та єднання".

Насправді це не більше ніж ідеологічний міф. Якщо взяти компас і прокласти точний географічний маршрут, виявиться, що булава Хмельницького спрямована на північний схід – у бік Швеції. - От такої! Адже засновник козацької держави задовго до Івана Мазепи замислювався про союз зі Швецією, і проти москалів, і проти поляків - аби вижила Україна. Однак звісно російський скульптор у 1880-х роках не міг замислювати таку диверсію

Як кінь Хмельницького ледь не образив церкву

За першочерговим задумом автора проєкту, скульптора Михайла Микешина, жест гетьмана мав чіткий антипольський підтекст. Богдан повинен був грізно погрожувати булавою на захід – у бік Речі Посполитої.

Проте під час монтажу пам'ятника виникла серйозна проблема. Якщо повернути вершника обличчям на захід, то його кінь ставав задом прямо до приходів Софійського собору (за іншими версіями – Михайлівського Золотоверхого).

Київські священники категорично обурилися такому рішенню, назвавши це святотатством.

Проєкт довелося терміново змінювати на місці. Скульптуру розгорнули так, щоб кінь стояв до святинь боком. Через цей вимушений поворот булава автоматично змістилася на північний схід.

Що приховала імперська цензура

Монумент відомому українському гетьману відкрили у 1888 році, на 900-річчя Хрещення Русі. Хоча насправді ідея пам'ятника виникла набагато раніше – ще в 1868 році.

Сучасний пам'ятник виглядає досить лаконічно, але початковий варіант 1869 року був кардинально іншим і шокував би сучасників. На постаменті планували встановити цілу багатофігурну композицію з відверто ксенофобськими мотивами:

• Кінь гетьмана мав скидати союзом підків польського шляхтича та єврея-орендаря.
• Поруч мав лежати повалений єзуїт.
• Нижче планували розмістити фігури кобзаря та слухачів: українця, білоруса та росіянина.

Імперська цензура та тогочасне Міністерство внутрішніх справ такий радикальний проєкт відхилили. Офіційний Петербург побоявся, що подібний монумент спровокує міжнаціональну ворожнечу в Києві.

До того ж на таку масштабну бронзову композицію банально не вистачило коштів – пам'ятник встановили на народні гроші, пожертви збирали "всім миром" понад 15 років.

У результаті Київ отримав очищений від пропаганди, величний та естетичний монумент, який сьогодні є візитівкою української столиці. А "шведський" напрямок булави тепер став улюбленою історією київських екскурсоводів.