Приєднуйтесь
Приєднуйтесь
Ванда та Олена родом із Донецька. Дівчата за освітою кухарі, які ще до 2014 року потрапили на військову службу. Війну відчули із самого початку, виходили з Донецька та врешті-решт опинилися у Слов’янську.
Після початку повномасштабного вторгнення росії, жінок не злякали ані обстріли у місті, ані виїзди на передову.
«Кухарів на фронті не тільки люблять, а й поважають, бо завдяки їм бійці завжди ситі», – каже Олена.
Ванда брала участь у бойових виїздах на Харківському та Бахмутському напрямках.
“Нас в команді було лише двоє: я та мій помічник. Не можу сказати точну кількість осіб, на скількох треба готувати, бо годували не лише один полк, а й інші підрозділи. Приблизно меню було на 600 осіб. В перший день ми приїжджаємо, звикаємо до обстановки. В нас така сама екіпіровка що й у стрільця, тому повинні бути завжди напоготові. Вночі удвох займаємося заготівлею: чистимо картоплю, нарізаємо овочі, щоб до 6 ранку усе було готове”.
Кухарка зізнається, що працювати доводилося майже цілодобово: вдень — приготування страв, увечері — заготівля, а об’єми які треба готувати — 200-250 л і це тільки перша страва.
“На перше – борщ чи м’ясна солянка, на друге – каша гречана чи рисова, усе з м’ясом чи з тушкованкою. Наших хлопців годуємо добре. Буває, що хлопці щось просять приготувати, приносять продукти – і я готую. Ми були близько до передової. Ворог на відстані 12 кілометрів. А в Харківській області там було взагалі пекельно, не тільки біля плити. Були такі моменти, коли доводилось виїжджати на позиції, вивозити їсти, готувати під обстрілами. Топили лід, сніг. Готували на відкритому вогнищі – багато чого було”, – ділиться Ванда.
Дівчата кажуть, що доводилось готувати одночасно 5-10 страв, на кожну мали лише 15-20 хвилин. Запевняють, що то не складно, бо всі рухи доведені до автоматизму.
«В кожну страву я вкладаю душу. Якщо у кухаря поганий настрій, то на сьогодні весь полк голодний», – шуткує кухарУ бійців навіть на передовій харчів вистачає: тушкованка, ковбаси, печиво, але все одно усі чекають, коли привезуть суп, борщ чи гарячу кашу, щоб було як вдома.
«Дуже чекаємо завжди на супчик чи щось гаряче, бо без цього зі шлунком починаються проблеми», – кажуть хлопці.
Це у мирному житті кухар ніби й нескладна професія, а на фронті ці дівчата прокидаються тоді, коли ще всі сплять, а о шостій ранку вони мчатимуть військовими дорогами з думкою – головне проскочити й довезти, нагодувати, підтримати бійців на передовій.
Військові зазначають, що кухар має бути професіоналом своєї справи, адже готувати в польових умовах і на кухні – це зовсім різні процеси. Зараз у нас активно використовують дрони чи квадрокоптери, тому захисників часто накривають. Тож смачна, якісна, швидко приготовлена їжа — одна з небагатьох радощів бійців.
“Ми прийшли на військову службу і чесно скажемо — так, буває страшно, але ми хочемо допомогти. Кожна людина має бути на своєму місці. От і ми на своєму. Наша сім’я підтримує наш вибір – це найважливіше”, – коментують дівчата.
Поки живі окупанти на півночі Харківщини нажахані втратами своїх військ і сприймають поранення та евакуацію з полю бою як щасливий квиток, єдина можливість ще пожити, зазначають Патріоти України. Ось який матеріал з цього приводу знайшов та переказав Ю...
Православне свято 22 листопада за новим календарем (5 грудня за старим) - день пам'яті святителя Прокопія, який володів даром чудотворення і привів у християнську віру чимало людей (У народі - Прокоп'єв день, - Патріоти України). Українські віряни тако...
