Темні часи: Росія значно посилила атаки на Україну, 2024 рік стане найважчим випробуванням. Є загроза, що Захід може піддатися, - Time

Росія продовжує атакувати Україну з усіх напрямків, поки увага світу зосереджена на Близькому Сході. Війська Путіна провели потужні штурми впродовж останніх трьох тижнів, подекуди вони були результативними, тривають важкі тижні для Києва, йдеться у матеріалі Time.

Британський екс-військовий Мейсер Гіффорд, який воює за Україну, назвав цей період "темними та важкими часами".

У відповідь на літній наступ Києва Путін понад місяць тому наказав російським військам розпочати локальні контратаки в кількох точках уздовж 1000-кілометрового фронту. Кремль сподівався відібрати ініціативу до настання зими.

Росія кинула більше людей і техніки для кількох лютих нападів на північному сході Донбасу, у напрямку Куп’янська; на південному сході Донбасу - в Авдіївці; і на Запоріжжі, на північ від Токмака, щоб зупинити просування українців на південь.

Минулого тижня Москва копалася в запасах своїх ракет. Схоже, окупанти готуються атакувати українську цивільну інфраструктуру, як і минулого року.

Новий Бахмут

Особливо показовим є поновлення російських атак на Авдіївку, які почалися 7 жовтня. Росіяни намагаються оточити місто, залучивши приблизно шість бригад, велику кількість авіації та артилерії з інших частин, бомбардуючи дві українські бригади, які утримують місто. Поки що українські сили запекло захищають Авдіївку, а росіяни не здійснили оточення, хоча спроби тривають.

"Авдіївка стає новим Бахмутом. За винятком того, що реального стратегічного значення Бахмут не мав. Це був символ, який найманці "Вагнера" хотіли створити для себе. Але Авдіївка має справжнє стратегічне значення: вона знаходиться на ключовій трасі до міста Донецька, так само близько до аеропорту, як і до північних околиць міста", - пише видання.

Зазначається, що дорожня система робить Авдіївку воротами на південь Донбасу. Українці тримають його всупереч російському тиску з минулого року. Це шлях Києва до перемоги в цьому секторі.

"Якщо вони зараз втратять Авдіївку, то будуть заблоковані на півдні, і більшість із того, що вони досягли на Донбасі далі на північ, не матиме значення", - зазначається у матеріалі.

Для оборони Авдіївки залучено 1-шу танкову бригаду України та частини 47-ї механізованої бригади, яка запекло воювала на Запоріжжі. Точаться запеклі бої за контроль над коксохімічним заводом на північному фланзі Авдіївки та піщаним кар’єром у селі Опитне на південному фланзі. Ці дві промислові зони справді мають значення.

Ризик тупика

Не дивно, що Київ глибоко стурбований. За чутками серед силовиків в Україні, главком Валерій Залужний стверджує, що український наступ майже закінчився. Тепер Сили оборони України повинні тримати те, що мають, і готуватися до операцій наступного року.

"Але президент Зеленський не погоджується або не хоче цього визнавати, оскільки на Заході склалося враження, що його війна за виживання України, здається, зайшла в глухий кут. Він знає, що терпіння Заходу обмежене його максималістськими вимогами, щоб Україна повернула всю територію, захоплену Росією з 2014 року. Київ глибоко розчарований тим, що не демонструє більшого прогресу у своєму літньому наступі", - пише видання.

Time зазначає, що ситуація в Україні "краща, ніж безвихідна", оскільки ЗСУ завдають великих втрат російським силам під час своїх недавніх атак. За десять днів, починаючи з 10 жовтня, візуально підтверджені втрати Росії в Авдіївці склали 109 одиниць техніки, включаючи танки, бойові машини та підрозділи підтримки. Це більше, ніж технічне забезпечення однієї бригади. За останній тиждень втрати Росії не зменшилися - серед особового складу було ліквідовано по кілька сотень людей за добу. Росіяни все ще проводять атаки за допомогою "м'ясних штурмів".

Україна також завдає великих втрат на південь від Оріхова в Запорізькій області, де намагається прорватися до Токмака та відкрити шлях до узбережжя, розділивши російські війська навпіл. Зараз це виглядає малоймовірним, але росіяни використали свої резерви, утримуючи на північ від Токмака. Київ, можливо, все ще сподівається, що оборона Росії виявиться крихкою в тилу, якщо тільки вони зможуть прорвати більше передових ліній оборони.

Україна також досягла великих успіхів в ураженні російських сил у тилових районах своїми високоточними ракетами та артилерією великої дальності. Застосування цих ракет створило умови, які ускладнюють безпечне розміщення російських військ на окупованих територіях.

Крим під загрозою

Українці, безумовно, продовжуватимуть боротьбу, особливо коли дощова погода зміниться морозом. Якщо Київ зможе впоратися з російським тиском на Донбасі, то безпосередня стратегічна ціль - потрапити в зону встановлення вогневого контролю над Кримом. Це зробило б для росіян надто небезпечним використання Криму як військової бази. Крім того, росіяни б тікали з півострова, адже вибухи на його території почастішали б.

"Для Путіна було б великою невдачею побачити гордість і радість його "Новоросії" під такою загрозою. Маючи лише два вузькі сухопутні шляхи, що з’єднують Крим з рештою України, і один вразливий міст через Керченську протоку, що з’єднує його з Росією, Крим за своєю стане вразливим, якщо українці підійдуть до нього набагато ближче", - йдеться у матеріалі.

Зі свого боку, російські сили, безумовно, засвоїли деякі уроки на тактичному рівні після 20 місяців війни. Вони об'єднують свої сили краще, ніж раніше: вони набагато ефективніше використовують повітряні сили і ретельніше захищають свою логістику. Але на оперативному рівні російське верховне командування все одно перекидає один підрозділ за іншим на передову. Росія не має оперативного резерву і продовжує кидати в бій ледь навчених солдатів, вірячи, що хтось з них виживе.

У відповідь на свої втрати Кремль докладає великих зусиль, щоб одягнути російські етнічні меншини в уніформу та підготувався до повної військової економіки. Але ця економіка гальмує. Після різкого зростання виробництва до другого кварталу 2023 року його збройна промисловість досягла плато, відчуваючи нестачу компонентів, працівників і кваліфікації. За чутками, навіть найбільші виробники, такі як танковий завод "Уралвагонзавод", Об’єднана авіабудівна корпорація та Об’єднана двигунобудівна корпорація, станом на березень 2023 року завантажували близько 70% своєї потужності. Їм важко підтримувати тризмінний виробничий цикл.

"Річ у тім, що Росія, ймовірно, не зможе здійснити ще один повноцінний стратегічний наступ на Україну щонайменше до весни 2025 року - якщо Київ не поступиться до цього часу або західні союзники України фактично не припинять свою матеріальну підтримку", - пише видання.

Війна на виснаження: найважче випробування

Зараз триває війна на виснаження, якої західні держави не бачили з часів світових воєн минулого століття. У війнах на виснаження зрештою виграє та сторона, яка може найкращим чином налагодити свою промисловість і застосувати свій продуктивний потенціал безпосередньо на полі бою - від високотехнологічних кіберсистем до куль, берців і сухпайків.

Росіяни можуть досягнути цього. Українці можуть забезпечити частину з цього і готуються до випуску високопродуктивної зброї у майбутньому. Але Україна може зрівнятися з Росією лише в реальній війні на виснаження за підтримки Заходу, особливо наступного року, коли Росія буде сильно залежати від того, що вона може витиснути з Північної Кореї, Ірану та Китаю.

Західні лідери відмовляються від ідеї, що боротьбу між грубим російським імперіалізмом і ліберальною демократією можна виграти лише шляхом виснаження. Вони хочуть, щоб українські сили здобули перемогу на полі бою. Але це літо показує, що це навряд чи буде.

"Київ боїться, що те, що відбувається на коксохімічному заводі чи піщаному кар’єрі під Авдіївкою, може переконати західних спостерігачів, що почалася війна на виснаження. Вони бояться, що нерви Заходу не витримають і 2024 рік стане найважчим випробуванням для України", - підсумовує видання.