"Тільки бунти будуть не хлібні": Україна заганяє Росію у ситуацію, як перед революцією 1917 року, - Forbes

Кампанія українських ударів по російській нафтогазовій інфраструктурі не лише позбавляє Росію головного джерела фінансування своєї агресії, але також розхитує соціально-політичну ситуацію в російському тилу подібно до того, як російське суспільство дестабілізувалося напередодні Лютневої революції 1917 року. Про це пише Forbes, передають Патріоти України.

Видання зазначає, що Україна намагалася бити по цьому найвразливішому місцю агресора ще наприкінці 2023 року. Але тоді адміністрація Байдена, побоюючись зростання світових цін на нафту, фактично наклала вето на цю стратегію Києва.

Влітку 2025 року Україна розпочала нову кампанію ударів по російських НПЗ і нафтогонах. Цього разу, коли Вашингтон вже не заперечує проти таких ударів, кампанія принесла значні результати: за різними даними, РФ втратила від 17% до 20% своєї нафтопереробки.

Це спричинило значний дефіцит палива і зростання цін на нього на внутрішньому ринку Росії, посилюючи соціальний тиск на Кремль, оскільки пересічні росіяни дедалі більше відчувають наслідки війни.

"Удари українських дронів по нафтопереробних заводах досягають того, чого не змогли самі лише санкції. Москва знайшла способи адаптуватися до західних санкцій, але поки що в неї немає надійного захисту від українських дронів", – пояснює колишній радник Міністерства оборони України Сергій Кузан.

Як зазначає Forbes, російська пропаганда не може ігнорувати черги на АЗС в багатьох регіонах Росії, але намагається пояснювати це наслідками підвищення сезонного попиту на пальне та позаплановими ремонтами НПЗ. Лиш інколи визнаючи, що причинами цих позапланових ремонтів є руйнівні "уламки дронів", що вільно літають над європейською частиною Росії.

І все це відбувається на тлі поступового погіршення загальної економічної ситуації в Росії. Як зазначає автор публікації, самі по собі ці атаки на НПЗ не закінчать війну, але вони формують її траєкторію.

"Путін часто позиціонує себе як спадкоємця царів, який відновлює імперію. Але йому варто згадати царя Миколу II під час Першої світової війни, коли надто розтягнуті фронти та внутрішній дефіцит зробили заворушення в країні такими ж небезпечними, як і ворог за кордоном", – резюмує Forbes.