Президент США Дональд Трамп вже має кілька провалів у внутрішній та зовнішній політиці і тепер намагається компенсувати ці невдачі за рахунок України. Про це написав на своїй сторінці у Facebook український фінансист та блогер Сергій Фурса, передають Патріоти України.
Якось ми інакше уявляли «мир через силу». І от Україну змушують підписати угоду, яка навіть не має жодного стосунку до мирного процесу, а перемовини з Росією починають з фрази «я знаю, що вони сильні і могли б завоювати всю Україну, але просто з доброї волі сідають за стіл перемовин».
Я так і бачу як працюють успішні нью-йоркські забудовники. Як ведуть перемовини, коли хочуть купити нову ділянку. «Я знаю, друже, що ти заможний і тобі не треба продавати цю ділянку. І ти це робиш просто тому, що я кльовий хлопець і подобаюсь тобі. І тому я дам тобі найвищу ціну, бо тобі ж не треба продавати, на тебе не тиснуть кредитори, твоїм дітям не треба оплачувати дорогі університети і твоя дружина не найняла найкращого адвоката з розлучень. Тому ось тобі ціна, вдвічі вище ринкової і по руках». Десь так же це працює, правда?
А угода про корисні копалини - це що? Якби Трамп казав, що Україна чи українська влада не хоче сідати за стіл перемовин і тому він говорить жорстко, то це мало б пояснення. Але ж ні. Він сам підтверджує, що українська влада хоче перемовин. А потім викидає на стіл угоду в стилі «ви нам винні», угоду в стилі іспанських конкістадорів при перемовинах з тубільцями. Хоче за наш рахунок отримати хоч якійсь успіх під час свого президентства.
Тепер вони кажуть, або ви не віддасте борг, якого не існує, або ми відключимо вам старлінки і не будемо продавати ракети ППО, щоб Путін зміг покращити позиції на полі бою і знищити енергетику? Оце мир через силу.
Я не знаю, чи підпише Зеленський угоду, яку хоче отримати від нас Трамп. Чи буде підписана будь-яка угода, яка може повністю змінитись по суті, залишившись лише по формі перемогою Трампа. Ми не знаємо, чи вдасться перетворити цю угоду на щось притомне.
І це чи не вперше я зрозумію, якщо Україна пошле Вашингтон у напрямку російського воєнного корабля.
Я розумію, що нам важливо мати американські інвестиції і це не тільки про зростання ввп, а також про рівень лобізму у майбутньому. Так само я розумію, що як мінімум 4 роки ми будемо мати справу саме з таким США і Трамп нікуди не подінеться.
Але так само я не можу прийняти угоду, коли на Україну покладають зобов'язання по компенсації по неіснуючих боргах. Коли Україну ставлять у роль папуасів, де за бусінки забирають усе. Коли Україну нагинають, шантажуючи ще більш глибокими обіймами із Путіним. Мотивуючи це тезами російської пропаганди.
Я завжди був за зовнішнє управління. Але зараз Вашингтон потребує зовнішнього управління, а не Київ…
Для нас прийнятним є майбутній розподіл прибутків від американських інвестицій. Але ж ніяк не борги перед американцями, по неіснуючих забов'язаннях.
То ж якщо українська влада відправить американців услід російському військовому кораблю - я не буду критикувати українську владу. Я буду підтримувати наших. Бо це справжній суверенітет. Ми не для того боремося в антиколоніальній війні з Росією, щоб потрапити у колоніальну залежність від девелоперів з Нью-Йорка. Досить з нас київських забудовників і їх жадібності.
Я хочу, щоб українська влада відчувала підтримку і мала простір для маневрів. Навіть якщо цей маневр вимагає непублічного посилання нах американців. Навіть тоді, коли під загрозою стає подальша підтримка. США тепер не є друзями. А значить з ними можна розмовляти жорстко. Вони тепер не підтримують демократію в Україні, вони не сприяють реформам. То ж чому ми маємо переживати за їхні почуття? Трамп не любить нас, але він залежний він американського суспільства. І ми маємо використовувати і спиратись на цю залежність. Розуміючи, що у Трампа також є мотивація. І підтримувати Україну. І принести своїм виборцям хоч якусь угоду. Бо поки що йому немає чим похвалитись. Він вже провалив обіцяну депортацію. Вже провалив боротьбу з інфляцією. Вже був методично посланий канадцями, мексиканцями, данцями і арабами. І компенсувати це все за наш рахунок - не дуже добра ідея.
Діяч радянських і казахстанських спецслужб, голова Комітету національної безпеки Казахстану у 1999-2001 роках, а нині опозиціонер та політемігрант, генерал-майор Альнур Мусасєв заявив про те, що 1987 року йому стало відомо про успішне вербування Дональ...
Україна повинна чинити опір з гідністю, чітко показуючи несправедливість вимог Трампа та те, як у довгостроковій перспективі вони приведуть до стратегічної катастрофи для США та їхніх союзників. Таку думку висловив ексрадник держсекретаря США, колишній...