Тримати ЗСУ в розмірі 800 тис. після війни є самогубством для нашої економіки й держави, - Віктор Андрусів

"Чисельність ЗСУ після війни. Попри те, що переговори про мирний план є не більше, ніж "струшуванням повітря", – одне питання особливо викликає в мене здивування: це битва за чисельність ЗСУ. У цьому питанні так мало раціонального, що іноді аж не віриться", - пише політолог Віктор Андрусів у своєму Телеграм-каналі, передають Патріоти України, та продовжує:

"Спочатку ніби-то, Трамп пропонував 600 тис., зараз ніби стало 800 тис., і це ніби перемога? То ж скільки має бути ЗСУ? По-перше, дискусія про чисельність є абсурдною по своїй суті. Ми починали війну з чисельністю приблизно 250 тис., а за чотири роки вже мобілізували додатково понад 1 млн (думаю, значно більше по-факту). Війна – це не питання кількості регулярної армії, а питання мобілізаційного потенціалу і швидкості розгортання військ. Тому ключовим для нас є не чисельність, а система ЗСУ й мобілізація.

Я вважаю, що після війни абсолютно всі українці призовного віку й здоров'я, мають володіти базовою військовою підготовкою, бути закріпленими за конкретними бригадами, проходити щорічне навчання й бути готовими мобілізуватися й вирушити на виконання завдання впродовж двох тижнів. Але з них, тільки мала частина має бути дійсними військовослужбовцями, всі інші мають жити цивільним життям. На мою думку, чисельність ЗСУ після війни має повернутися до тієї кількості, що й була, – 250–300 тис., із можливістю розгорнути 1 млн підготовлених бійців упродовж двох тижнів.

По-друге, тримати ЗСУ в розмірі 800 тис. після війни є самогубством для нашої економіки й держави. До війни робоча сила складала орієнтовно 21,6 млн осіб. Враховуючи, що виїхало близько 10 млн, і головним чином працездатного населення, враховуючи значну кількість поранених і загиблих на війні, хто буде утримувати країну й відбудовувати? Бангладешці?

По-третє, всі забувають, що середнє "грошове забезпечення" військовослужбовця складає 20 тис. грн. Усе інше – є преміями й надбавками у значних розмірах. Без бойових дій – ця сума впаде до базової. Чи буде бажання у 800 тис. служити за орієнтовно $500? Маю великий сумнів.

І по-четверте, наша війна показує абсолютно нову реальність ведення бойових дій – це дрони й роботи. Попри те, що люди залишаються ключовим компонентом війни, – їхня роль продовжує зменшуватися. Тому питання знову ж таки не в чисельності, а в технологічності й рівні забезпечення. 800 тис. без належних ППО, авіації, далекобійної зброї – ні про що. Тому зараз потрібно складати розуміння ЗСУ в перспективі 10 років після війни, а не сперечатися про кількість.

На завершення ще раз: важлива не кількість, а система організації суспільства для захисту. Скільки і як швидко готових стати у стрій. Враховуючи, хто наш ворог, ми маємо бути завжди готовими до відсічі й захисту всім суспільством. Власне, так як зараз ми це й робимо".