Це може здивувати! Чому в СРСР не було йогурту

Як тільки ми не використовуємо йогурт у нашому раціоні – і як самостійний кисломолочний продукт, і як десерт, і як основу для салатних (і не тільки соусів). Сучасній людині складно уявити, що в СРСР такого цінного продукту просто не існувало, передають Патріоти України.

Це не означає, що радянська промисловість не вміла заквашувати молоко – якраз навпаки, лінійка кисломолочних продуктів несподівано широкою, як для відсталої харчової промисловості Країни Рад. Проте "той самий" йогурт у масовий побут так і не потрапив, і на це було кілька фундаментальних причин. OBOZ.UA розповідає, що це були за причини.

Чим особливий йогурт

Головна кулінарна фішка йогурту – його густа, майже кремова текстура та м’який, ледь солодкуватий присмак, який кардинально відрізняє його від різкого та щипучого кефіру. Якщо кефір завдячує своїм характером спиртовому бродінню та кефірним грибкам, що робить його рідким і кислим, то йогурт народжується завдяки термофільним бактеріям, які працюють за вищих температур і перетворюють білок на ніжний гелеподібний продукт.

Чому його не випускали в СРСР

Радянська медицина просувала кисломолочні продукти як базу здорового харчування, але на полицях магазинів можна було знайти в основному кефір та ряжанку. Відбувалось так через технологічний консерватизм. Молочна промисловість СРСР була заточена під роботу з кефірним грибком та мезофільними бактеріями, які давали короткий термін зберігання. Тоді як для йогурту потрібна болгарська паличка і термофільний стрептокок. Перехід на закваску такого типу був доволі затратним, тому йогурт не випускали у масове виробництво.

Звісно, не могло обійтись тут і без ідеології. Кисломолочні продукти в Союзі сприймалися як лікувально-профілактичні, а не як ласощі. Кефір був частиною "дієти №5" та обов’язковим елементом дитячого харчування. А ніжний і практично десертний йогурт зажив слави "буржуазного продукту". Тому знайти щось подібне можна було хіба в аптеці – продукт з коротким терміном зберігання призначався лише для дієтичного харчування.

Ну і, само собою, та сама технологічна відсталість, робила свій внесок. Справжній йогурт, до якого ми звикли, передбачає наявність стабілізаторів та герметичного пакування, а нерідко ще й фруктових наповнювачів. В умовах дефіциту якісних консервантів та проблем із логістикою такий продукт просто не "доживав" би до прилавка. Радянська молочка мала термін придатності 3-5 днів. Випускали її у простих скляних пляшках з алюмінієвою кришечкою, в які продукт розливали без перемішування із додатковими інгредієнтами.

Лише на початку 90-х, коли на ринок хлинули закордонні бренди з агресивною рекламою про "живі бактерії", пострадянський споживач дізнався, що йогурт – це не просто справді якісний і корисний молочний продукт, але і справжнє задоволення. До цього часу його роль успішно виконував домашній кисляк із цукром або магазинна сметана, щедро змішана з домашнім варенням.