Це вже стратегічний рівень: що стоїть за ударами по російських центрах космічного зв’язку і як це вплине на хід війни в Україні - Злий Одесит

Сили безпілотних систем ЗСУ вперше з початку повномасштабного вторгнення завдали ударів по російських центрах космічного зв’язку "Дубна" та "Владимир". Але на тлі атак на НПЗ та "логістичного локдауну" цьому було надано менше уваги, хоча значення для перебігу подальших подій – колосальне. І ось чому.

Але перш ніж детально розповісти про те, що сталося, хочу звернути увагу на вкрай важливий момент. А саме – завдяки чому будь-яка загальновійськова наступальна операція або навіть оборонна може розраховувати на успіх або, навпаки, зазнати поразки.

Загальновійськова операція наступального чи оборонного характеру завжди й незмінно базується на двох фундаментальних основах – зв’язку та логістиці. Якщо не працює (або недостатньо) одна з цих складових, одразу ж провалюється вся концепція наступу чи оборони. Але найгірше, коли повністю нейтралізуються обидві.

Ми в останні кілька місяців багато говоримо про "логістичний локдаун", про те, що Сили оборони України перерізають на тимчасово окупованих територіях середньотилову логістику і який це має ефект. У соціальних мережах активно поширюють відео з палаючими та вибухаючими бензовозами, фурами, з ударами по мостах, але практично не приділяють уваги іншому напрямку вкрай інтенсивної роботи Сил безпілотних систем, яка активізувалася на початку цього року на тлі відключення Starlink – позбавленні росіян засобів зв’язку.

Глухий, німий і сліпий

Після того, як були введені обмеження, що не дозволяють російським військам використовувати термінали Starlink для зв’язку, можливості ворога щодо координації наступальних дій одразу ж просіли за ефективністю. Однак РОВ досить оперативно перейшли на загальновійськовий зв’язок, а також на альтернативні методи комунікації.

Окрім сервісів Telegram та Discord, які зберегли відносну працездатність у РОВ – для відеозв’язку, проведення конференцій, а також практично всі трансляції відео з розвідувальних та ударних дронів, AlpineQuest – що спрощує орієнтування на місцевості та оцінку рельєфно-ландшафтних особливостей ділянки ведення бойових дій тощо, росіяни також почали намагатися розширювати комунікацію класичними методами.

У зоні бойових дій зводилися Wi-Fi-мости, встановлювалися й встановлюються ретранслятори, телекомунікаційні вузли тощо. Але на відміну від космічного та високотехнологічного Starlink це не забезпечує такого рівня якості зв’язку, як американська глобальна система супутникового інтернету. Крім того, всі ці об’єкти вразливі до удару. І Сили оборони України розгорнули також системне вистежування кожного передавача, антени, ретранслятора, який тільки потрапляв у об’єктив камери fpv-дронів та middle-strike.

Разом із тим, як СБС ЗСУ вирізають логістику на материковому півдні та сході, паралельно велася й ведеться не менш масштабна робота з вирізання російського зв’язку на тактичному та оперативно-тактичному рівнях. А це, нарівні з нестачею матеріально-технічного забезпечення військ, становить аж ніяк не меншу, а рівноцінну проблему, що підсилює ефект першої.

Але удар по ЦКЗ у Дубні – це не тактичний і навіть не оперативно-тактичний, а стратегічний рівень зв’язку для всіх російських військ як на території РФ, так і за її межами. Причому не тільки тих, що перебувають в Україні, а й набагато далі!

Стратегічний рівень без зв'язку

Згідно з попередньою інформацією, 22 червня СОУ вразили в ЦКЗ "Дубна" (Московська область) низку об’єктів, а саме:

– апаратно-модульний комплекс 32-метрової антени MARK-IV, що використовується для супутникового зв’язку;

– технічний об’єкт, що належить до комплексу будівель управління центром;

– головний виробничо-адміністративний корпус, де була розміщена апаратна лінія зв’язку та безпосередньо пульт управління супутниковим зв’язком.

Також було завдано удару по ЦКЗ "Владимир" у Гусь-Хрустальному Володимирської області, в наслідок чого були серйозно пошкоджені:

– апаратно-програмний корпус;

– апаратно-технічний корпус;

– головна антена комплексу висотою 25 метрів.

А 30 червня удар по ЦКЗ "Дубна" було закріплено повторним нальотом.

Загалом на території Росії розміщено шість центрів космічного зв’язку, які забезпечують управління та обмін даними російського супутникового угруповання зв’язку, а також надають можливість цілодобового мовлення телебачення, інтернету та інших телекомунікаційних послуг цивільному сектору.

У свою чергу, ЦКЗ "Дубна" та "Владимир" є найбільшими в РФ, забезпечуючи основну частку як комунікацій для РОВ, так і цивільних. Отже, на решту чотирьох центрів ляже набагато більше навантаження, з яким вони навряд чи зможуть впоратися. Особливо якщо й по них щось прилетить…

Але мова не про це.

Дві гнилі ніжки стільця

РОВ розгорнули весняно-літню наступальну кампанію 2026 року, маючи у своєму умовному "стільці" дві вибиті ніжки. А саме – відсутність сил і засобів для швидкого прориву оборони СОУ, спираючись лише на піхотну складову, плюс виснажені технічні та технологічні засоби й рішення для підтримки наступу. У розпорядженні командування РОВ залишалися лише відносно стабільні й непохитні зв’язок та логістика.

Але починаючи з лютого-березня Сили оборони України повільно, але інтенсивно нарощуючи потужність, почали масштабувати удари по середньотиловій логістиці. І з травня по червень повністю взяли під свій контроль більшу частину маршрутів материкового півдня України.

Паралельно (і менш медійно помітно) велася інша боротьба з противником – вирізання засобів зв’язку. І так само, як у випадку з логістикою, це масштабувалося, перетворюючись на повне оглушення та засліплення окупантів на передовій. Але удар по центрах космічного зв’язку "Дубна" та "Владимир" – це вже стратегічний рівень оглушення противника.

Причому йдеться не лише про нейтралізацію систем космічного зв’язку комунікації РОВ, а й про можливість забезпечення цілодобової трансляції пропаганди для росіян.

Тобто Росію не просто занурюють у паливну, економічну, соціальну та гуманітарну кризу, а й роблять ін’єкцію антидоту від вірусу пропаганди шляхом оглушення та засліплення.

Хоча набагато цікавішою є обставина втрати можливості комунікації РОВ у зоні бойових дій. Адже без логістики та зв’язку вести наступальні дії неможливо, а оборона стає неефективною та крихкою. А коли оборона стає такою…

Джерело