У Києві – колосальний ажіотаж, готелі переповнені іноземцями. Схоже на золоту лихоманку, - Ігор Луценко

"У Києві – колосальний ажіотаж, готелі переповнені іноземцями, котрі терміново цікавляться нашою дроновою оборонкою. Схоже на золоту лихоманку. Ще ніколи із часів княжої Русі ми не мали такої можливості впливати на світові процеси. Ще ніколи із часів Сагайдачного українське військо не було настільки сильним", - пише екснардеп та військовослужбовець Ігор Луценко на своїй сторінці в соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Через біль і приниження, через втрату коштовних військових активів і цінних інфраструктурних підприємств лідери цього світу переконалися, що в українців – і тільки в українців – є найкращі рішення проти сучасних викликів. Дешеві, масові, зручні.

Можна казати, що ми з Росією йдемо поруч у дронових перегонах. Десь випереджають вони нас, десь – ми їх. Але, якщо взяти антидронове ППО, розраховане на боротьбу з так званими глибокими ударами БПЛА, нам тут немає рівних. Три з половиною роки шахедного терору все-таки примусили нас випрацювати імунітет.

Це й досвід роботи з радарами й іншими засобами виявлення, це й дрони-перехоплювачі, це унікальні рішення по інтеграції цих усіх речей у єдину систему. Цього всього нема в росіян – а значить, цього всього тим більше нема ніде у світі.

Завдяки війні Ізраїлю й США проти Ірану, у необхідності протишахедного імунітету переконався весь світ. Над сусідами Ірану аж із 2019 року висить загроза ударних БПЛА, після перших атак Тегерана цими засобами по нафтопереробці Перської затоки. Але арабські країни на належну протидію до сих пір і близько не спромоглися, і тепер звертаються по допомогу.

До нас, у Київ.

Виявилося, що серед країн європейської цивілізації ми у цьому найкращі. Така реальність.

І це тільки один із вимірів високих технологій, якими ми все глибше володіємо. Далі буде значно, значно більше.

Чи вдарила держава палець об палець, щоб в Україні з'явилися такі безпрецедентні технологічні рішення і такі блискучі підрозділи? Питання, відповідь на котре зависне в повітрі.

"Надто пізно, надто мало" – девіз наших посадовців, котрого вони дотримуються неухильно, і, на жаль, й надалі будуть дотримуватися у своїх реакціях на технологічний прогрес у війні.

Але добре, що є закупки радарів, – хоча й безконтрольні по різних, насправді не дотичних до тематики ППО відомствах. Добре, що свого часу були відкриті шлюзи для державних замовлень на мільйони дронів, що виростило хоча й інколи напівпрофесійний, непрозорий, але все ж спроможний на швидкі дії сектор приватних виробників – нових мільярдерів від БПЛА.

Нарешті, посіви грантів від мінцифри теж зіграли свою роль.

Але основна заслуга належить польовим командирам і командам низових бійців, котрі від літа 2024 року сміливо просували ці теми, в обхід статутів й армійського довбограйства, таки навчилися показувати прекрасні результати. Вони і збивали, і конструювали, і експериментували.

Добре, що поруч із бездарями й підлими пристосуванцями в нашій армії, зростають талановиті й віддані лідери. Радісно бачити, що справа цих відданих перемагає.

Тепер ми, у планетарному масштабі невеликий за чисельністю чи територією народ, не надто багатий – нині один із провідних у військовій царині. Це факт. Поруч із фактом масового ухилянтства й корупційної розбещеності у тилу. Поруч із масовою жертовністю простих українців, студентів і пенсіонерів, поруч із бездарністю й жадібністю деяких державних діячів.

Висока позиція у світовому рейтингу коштувала нам багато крові. Половина моїх друзів, з якими ми починали цю боротьбу в 2014 році, уже на тому світі. Але, як бачимо, це не було дарма.

Шлях опору російській навалі, котрий ми почали після Майдану з дробовиками й пістолетами вдало підхопили, приєдналися численні наші талановиті співвітчизники. І те, що ми бачимо зараз, – це лише світанок нової ери. Епоха роботизованих систем лише починається. Скоро світ відкриє нові виміри українства у цій сфері".