Українка в усьому світі вже асоціюється не з національністю, а з професією, - письменниця Галина Пагутяк

"Вона лишає собі 50 євро на місяць для прожиття, а решту відсилає додому. Обмежує себе у всьому, ніколи не буває в музеях, не читає книжок, не подорожує. Ніколи не ходить до кафе чи ресторану. Довкола неї такі самі жінки, які вважають, що живуть ради дітей", - пише українська письменниця Галина Пагутяк у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжує:

"Ні, вона не збиралась сидіти в Італії 20 років, думала попрацює рік-два і повернеться. А потім ще рік, ще… Спершу вона приїжджала додому на Різдво чи Великдень, потім не приїхала навіть на похорон матері й весілля доньки, аби не втрачати грошей чи навіть роботи. Врешті здоров’я підупало, їй захотілось вернутися, вона повернулася, але треба ж онуків вивчити. І виявляється, що в особняку, який вибудували за її гроші, не знайшлося для неї кутка. Донька і зять не працюють. Донька "працює" мамою, а зять не може собі знайти роботу з гідною зарплатою. Він не хоче гнути спину за копійки.

Коли вона приїжджає, діти налітають як сарана, чубляться між собою за пачку макаронів, забирають гроші, й щезають і вона знову мусить їхати така сама гола й боса, якою виїхала колись з України. Пенсії в неї нема, бо вона не платить податків у тій Італії, це надто великі гроші.

Чоловік спився (знайшов собі іншу). Сім’я розпалася давно, але жінка знає, що доки в неї шелестять євро в потаємному сховку на тілі, за них можна купити любов дітей та онуків, штучну, ясна річ, імітацію любові. І вона почуває себе берегинею, від якої залежить існування родини. Голос" а як же я?" вона заганяє в найтемніший куток підсвідомості. Вона виконує священний материнський обов’язок, хоча насправді прирікає своїх дітей на вічне утриманство, вони пожирають її життєві соки й енергію як глисти. І помруть від голоду, якщо вона перестане їх годувати. І що скажуть люди? Це її турбує найбільше. Уявні "люди" - це сусіди й колеги-доробкевичі.

Вона могла б на чужині розправити крила, піти на якісь курси, піднятись у соціальному ліфті, але двадцять років робить одну й ту саму роботу – прибирає, доглядає, миє посуд. Бо курси – це дорого, а у неї тільки 50 євро на місяць. Кожна зайва витрата викликає в неї правдиві муки – вона "погана" мама. Вона тут розкошує, а в Україні війна. Ні, вона не приїхала відразу ж після 24 лютого, щоб бути з родиною, але розповідає телефоном як плаче і переживає, і просить втікати. Але донька не хоче руйнувати свою родину, і залишати чоловіка. Та й росла вона як у теплиці все життя, під опікою, нічого не вміє і боїться життєвих труднощів. Вона не хоче, щоб її діти росли без батька, а їй довелося тинятися по чужих кутках. А мама живе в комірці, її працедавці будуть проти приїзду родини. Вони й так ошелешені, як можна утримувати на зарплатню доглядальниці 30-40 літніх дітей з сім’ями і зовсім не дбати про себе. Ви для них залишитесь чужорідним тілом не тому, що витрачаєте на себе не більше 50 євро в місяць, а, тому що не цінуєте свого життя, а отже, не здатні цінувати життя інших.

І не треба в мене кидати камінням за образу заробітчанок. Я змалювала лише класичний образ. Українка в усьому світі вже асоціюється не з національністю, а з професією. Є винятки, але типова картинка одна – довге перебування в чужій країні висушує серце, тобто деформує особистість. Колись у наших психологів та філософів дійдуть руки до цього феномену. А все починалось з бажання – доробитися. Бійтеся своїх бажань. Коли вони суперечать вашій сутності, то їх здійснює диявол, хоч вимолюєте їх у Бога. А Україна, куди ви боїтесь повертатися, така, якою зробили її ваші батьки й ви за ті двадцять чи більше років. Своїми інвестиціями в ремонти, особняки, авто, дорогі весілля, фальшиві дипломи, хабарі ви помножили заздрість, лінивство, безпорадність в суспільстві й так вдареному совком на всю голову. Зміни – не манна, з неба не падають.

Проблема соціального сирітства вже вийшла на загальнодержавний рівень, і вона буде загострюватись, бо до неї додалась війна з нестачею робочої сили. І платять тут не магічними євро та доларами, а гривнями. А після війни нас чекає економічна криза, якій не зарадять ні "мама дасть", ні "тьотка передала", бо криза охопить увесь світ, і заробітчани будуть небажані. Це якщо війна не вихлюпнеться за межі України, а обмежиться тільки її руйнуванням".

Джерело: Еспресо.ТV
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Дивовижне життя Івана Підкови. Козацький ватажок, що шаблею здобув трон господаря Молдови і був підло страчений у Львові за наказом короля, щоб врятувати Польщу від помсти султана

субота, 27 липень 2024, 18:15

Лідери козацтва пізніших часів відтіснили в пам'яті народу відчайдушного і умілого отамана, що з купкою запорожців став одним з вершителей доль Східної Європи і підняв роль українського козацтва до небувалих до того висот, перевершивши Байду Вишневецького

Жирна ціль для українських ударів: Що відомо про аеродром "Дягілєво", котрий вночі розносили в друзки БПЛА

субота, 27 липень 2024, 16:00

У Рязанській області Росії сьогодні вночі, 27 липня, гриміли вибухи. Росіяни повідомляли про роботу ППО по безпілотниках у районі НПЗ і біля військового аеродрому "Дягілєво", де розташовані бомбардувальники Ту-22М3 . Патріоти України пропонують ознайо...