Українська карта Віктора Орбана: як Будапешт грає Києвом

Що не день, то відносини між Києвом і Будапештом дедалі більше загострюються, стрімко минаючи фазу кризи й наближаючись до межі катастрофи.

У п’ятницю угорський спецназ затримав сімох співробітників «Ощадбанку», які двома інкасаторськими автомобілями перевозили гроші (40 млн дол. і 35 млн євро) й 9 кг золота, що належали банку, з Австрії в Україну. Україна заявляє, що перевезення було законним і відбувалося за згодою з австрійським Raiffeisen Bank. Угорці стверджують, що гроші належать мафії й автівки затримали через підозру у відмиванні грошей. Пізніше українських інкасаторів депортували в Україну.

Цей інцидент демонструє глибоку кризу в україно-угорських відносинах, спричинену особистим неприйняттям один одного лідерами двох країн і напруженою атмосферою парламентської виборчої кампанії в самій Угорщині, якою блукає привид поразки прем’єр-міністра Віктора Орбана.

Останні опитування показують, що опозиційна партія «Тиса» випереджає керівну «Фідес» на 12%. На рейтингу «Тиси» навіть не позначився скандал навколо її лідера Петера Мадяра, який став жертвою «медової пастки», знятої прихованою камерою. Можливо, тому, що за шістнадцять років перебування при владі Орбан уже добряче дістав багатьох угорців. Адже за цей час у країні посилилася корупція, зросли ціни, погіршилась якість охорони здоров’я та громадського транспорту тощо.

Тож, якщо не станеться нічого екстраординарного, то перевага опонентів Орбана втримається до парламентських виборів 12 квітня і в підсумку «Тиса» матиме найбільшу фракцію. І тоді — все, прощавай, милий серцю Орбана прем’єрський офіс у Монастирі кармелітів.

Проте Орбан не втрачає надії переломити ситуацію і зберегти владу. Він чудово розуміє всі ризики, які несе для нього перемога «Тиси», що побудувала свою виборчу кампанію навколо звинувачень у корумпованості прем’єра та його оточення. Адже якщо опозиція прийде до влади, їй доведеться підтвердити свої слова справами. А це означає кримінальні розслідування — проти самого Орбана, його найближчого оточення і членів сім’ї.

Така перспектива робить передвиборчу кампанію не просто безкомпромісною, а екзистенційною.

Орбан подає себе й «Фідес» як єдину патріотичну силу, здатну протистояти тиску ліберальної Єврокомісії, не допустити втягування Угорщини у війну з Росією, домовитися з Путіним про вигідну ціну на нафту та, звісно ж, запобігти членству України в Євросоюзі. У цій виборчій кампанії нашу країну демонізують, і вона стає козирною картою в руках Орбана, який розігрує її, щоб мобілізувати електорат перед уявною українською загрозою.

У хід пускають фейкові дзвінки про загрозу вибухів у школах, антиукраїнські рекламні ролики, згенеровані ШІ фото на білбордах (наприклад, Зеленського з простягнутою рукою поруч із главою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн і лідером фракції Європейської народної партії у Європарламенті Манфредом Вебером). У межах виборчої кампанії стверджують, що Київ нібито хоче нав’язати Угорщині «проукраїнський уряд», фінансує опозиційну партію «Тиса», навмисно блокує постачання нафти трубопроводом «Дружба» й позбавляє угорців дешевої енергії.

Одна з останніх заяв Орбана: «Не буде жодних угод, жодних компромісів. Ми силою прорвемо українську нафтову блокаду. Угорська енергія скоро знову потече трубопроводом «Дружба».

«Захищаючи інтереси» угорців, Орбан блокує затвердження 20-го пакета санкцій проти Росії та виділення Євросоюзом кредиту Україні в розмірі 90 млрд євро. Останнє є для України більш ніж серйозним. Як зазначає Bloomberg, оскільки Угорщина та Словаччина блокують виділення кредиту Євросоюзу на 90 млрд євро, Київ ризикує залишитися без коштів, якщо перший транш по лінії ЄС не надійде до початку квітня. В умовах російсько-української війни дії Орбана виглядають як оголошення війни Україні.

Не дивно, що слова й дії угорського прем’єра викликають у Володимира Зеленського обурення та злість.

Напевно, Зеленський ненавидить Орбана трохи менше, ніж Путіна. Але емоційне нетримання призводить до того, що про це своє почуття український президент дуже часто говорить уголос, чого лідер держави зазвичай робити не має: промовисту оцінку ворогові можуть дати й інші офіційні та неофіційні особи. А тут суперечки перетворюються на шоу, де обмін репліками між Зеленським і Орбаном дедалі більше нагадує «Конкурс капітанів» у КВК: хто дотепніше й дошкульніше зачепить опонента чи сусідню країну.

Зеленський то кепкує з округлого черевця «одного Віктора», то дорікає йому втраченим почуттям сорому, або й узагалі заявляє, що той заслуговує на потиличника. Днями президент України ніби напівжартома пригрозив Орбану: «Надіємося, що одна особа в ЄС не буде блокувати 90 мільярдів, або перший транш із 90 мільярдів, і в українських воїнів буде зброя. Інакше — даємо адресу цієї особи нашим Збройним силам, хлопцям нашим. Нехай вони йому дзвонять і з ним спілкуються своєю мовою».

На відміну від Зеленського, Орбан нечасто дозволяє собі особисті образи, переважно звинувачуючи опонента в шантажі, втручанні у вибори й загрозі для енергобезпеки Угорщини. Він зображає Зеленського як «людину в розпачі», яка «четвертий рік не може або не хоче закінчити війну», шантажує Європу й втручається в чужі вибори. Це допомагає виставляти себе захисником угорських сімей і суверенітету перед обличчям «української загрози».

Кожна сторона намагається перетворити ці випади на політичний капітал. Але лідери держав — це не капітани команд «веселих і кмітливих». Кожна публічна суперечка, кожен побіжний закид на адресу опонента, зроблений заради миттєвого хайпу, кожна образа обертається наслідками, з якими нашим країнам доведеться розбиратися ще не один рік. Ці проблеми у двосторонніх відносинах не зникнуть із відходом Орбана з політичної сцени. І вони поглибляться, якщо він залишиться прем’єром.

Ба більше, кожне уїдливе слово, кожен презирливий жарт Зеленського ризикує зіграти на руку Орбану й додати йому голосів виборців. Угорці можуть бути незадоволені своїм прем’єром, але почуття національної гідності не дозволяє їм спокійно сприймати образи від лідера сусідньої держави. Такі епізоди можуть змінювати політичну динаміку. Рівно рік тому сам Зеленський опинився у схожій ситуації: після жорсткої обструкції в Білому домі його рейтинг, який раніше впав, стрімко зріс, а підтримку йому висловили навіть політичні опоненти.

Це сталося і в Угорщині: Петер Мадяр підтримав свого опонента Віктора Орбана після погроз Володимира Зеленського. «Жоден лідер іноземної держави не може погрожувати нікому, жодному угорцеві. Ні уряду Орбана, який іде у відставку, ні майбутньому уряду «Тиси». Тому я закликаю президента України прояснити свої слова, а якщо він справді це сказав, відкликати їх», — заявив лідер «Тиси».

Після погроз Зеленського Орбан оголосив, що у відповідь на блокування Києвом транзиту російської нафти трубопроводом «Дружба» Угорщина припинить експорт в Україну бензину й дизельного пального, а також призупинить перевезення важливих вантажів, хоч і збереже постачання електроенергії. Втім, цим справа не обмежилася: влада Угорщини захопила в заручники сімох українських співробітників «Ощадбанку». В тому, що це політична акція, яку використають у передвиборчій боротьбі, сумнівів немає.

Можливо, щоби розблокувати кредит ЄС, Києву навіть доведеться прискорити ремонт нафтопроводу «Дружба». І це також додасть голосів Орбану.

Кожне різке слово або дія не просто погіршують україно-угорські відносини, а й підводять їх до прірви. Але це також розширює для Кремля вікно можливостей допомогти «другові Віктору», щоб той і далі залишався при владі. Невипадково очільник МЗС Петер Сіярто побував минулого тижня в Москві й зустрічався там із Путіним. Як зазначає проєкт VSquare, антиукраїнські наративи Віктора Орбана лише посилюють прикриття для російських дезінформаційних операцій, які найліпше працюють, коли інформаційна екосистема країни вже є сприйнятливою до них.

У розслідуванні VSquare стверджують, що Путін доручив першому заступнику голови АП РФ Сєрґєю Кірієнку втрутитися у вибори в Угорщині, аби забезпечити перемогу Орбана. У минулому Кірієнко вже курував аналогічну операцію в Молдові на парламентських виборах 2025 року, де Москва використовувала мережеві троль-ферми, купівлю голосів і місцевих активістів, аби дискредитувати партію прозахідної президентки Маї Санду «Дія і солідарність» (PAS). Утім, невдало — PAS вибори виграла.

Тепер Кірієнко разом із керівником Головного управління стратегічного партнерства та співробітництва Вадімом Тітовим готує схожу кампанію в Угорщині. План передбачає розміщення російських експертів із маніпулювання соціальними медіа в посольстві РФ у Будапешті. Для прикриття вони одержали службові й дипломатичні паспорти. Команда в Будапешті складається з трьох людей і працює в посольстві за дорученням російської військової розвідки.

Але Орбан і сам замислюється над захисними механізмами, здатними зберегти йому владу.

На думку заступника виконавчого директора Ради зовнішньої політики «Українська призма» Сергія Герасимчука, є кілька сценаріїв розвитку подій до й після виборів 12 квітня.

Згідно з першим сценарієм, якщо «Тиса» й виграє вибори за кількістю голосів, вона може виявитися неспроможною сформувати уряд. Орбан підлаштовує результати так, що до парламенту проходять не тільки «Фідес», а й радикально-націоналістична «Наша Батьківщина». У сумі вони одержують можливість створити коаліцію, а президент як людина Орбана доручає формувати кабінет саме йому. Не виключено, що в такому разі прихильники «Тиси» вийдуть на вулицю.

У другому сценарії Петер Мадяр формує уряд. Але система, вибудувана Орбаном за роки правління, пронизана людьми «Фідесу». Судді, правоохоронці, медіа — всі залишаються під його контролем, що дає змогу Орбану саботувати рішення уряду. Це нагадує польську історію, коли «Громадянська коаліція» Дональда Туска начебто й здобула владу, але партія «Право і справедливість» постійно гальмує реформи. Самі угорці розглядають цей сценарій як найнебезпечніший.

Третій сценарій — оптимістичний. Після перемоги «Тиси» Петер Мадяр формує уряд, швидко очищує державний апарат від людей «Фідесу» і російських агентів, проводить антикорупційні розслідування, повертає довіру до державних інституцій, відкриває шлях до європейських фондів, і це дає поштовх економіці.

Четвертий сценарій — найдраматичніший. Віктор Орбан, бачачи несприятливі результати соцопитувань, може й узагалі скасувати вибори, щоб утриматися при владі. На тлі кризи з «Дружбою», затримання інкасаторських машин «Ощадбанку», заяв про «український державний тероризм» і звинувачень України у фінансуванні «Тиси» це цілком може статися. У Румунії 2024 року Конституційний суд скасував результати першого туру президентських виборів, де лідирував ультраправий проросійський кандидат Келін Джорджеску, на підставі масштабних маніпуляцій у соцмережах і ознак зовнішнього втручання, що зробили голосування недостовірним.

…

Угорщина підійшла до виборів у атмосфері скандалів, погроз і звинувачень на адресу України та ЄС. Кожен новий крок Будапешта проти Києва, так само як і заяви українського керівництва у відповідь, Орбан перетворює на елемент передвиборчої боротьби. Ця напруженість уже вийшла за межі дипломатії і стала частиною внутрішньої угорської політики, де Україну використовують як зручний інструмент мобілізації електорату. Та що голосніше звучать взаємні докори, то глибшає тріщина у відносинах між двома країнами.

Результат голосування 12 квітня визначить не тільки долю Орбана та його опонентів, а й те, якими будуть відносини між Києвом і Будапештом, а отже, й кількість перешкод на шляху України до ЄС.

Джерело