Український прапор над Херсоном, але місту загрожує небезпека, - військовий експерт

Вихід окупаційних військ із правобережної частини Херсонщини напевно супроводжуватиметься боями, адже жодних домовленостей про "зелений коридор" з Україною не було. Ці ворожі сили не виходять з України – їх просто перекидатимуть на інші напрямки фронту, тому їх варто проводжати якомога "гарячіше". Щодо самого міста Херсон, то окупант не має військової потреби утримувати його. Втім, перед відступом ворог може замінувати низку ключових об’єктів, влаштувати провокації, а також завдавати артилерійських ударів по місту з лівого берега Дніпра. Таку думку в інтерв'ю висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник, передають Патріоти України.

– Промова Суровікіна, рішення Шойгу про виведення окупаційних військ із правого берега Дніпра на Херсонщині – що це було? Це реальний відхід чи інсценування, гра?

– Це вимушене військове рішення російського військового командування, яке нарешті отримало політичне "добро". Та зрежисована бесіда, мабуть, готувалася раніше. Очевидно, що Путін був кимось проінформований про реальний стан справ і був вимушений визнати, що іміджеві втрати для нього далі будуть більшими, ніж від того, що відбудеться зараз.

Примітно, що станом на цей момент сам Путін жодного коментаря з цього приводу ще не давав. Це виглядає як його дистанціювання і намагання подати як суто рішення військових, що там немає політики.

– Що буде з Херсоном?

– В окупантів немає ніякого військового сенсу затримуватися в Херсоні. Якщо російське командування хоче зробити там масштабну провокацію, тобто залишити там частину своїх сил – зокрема, була розмова про те, що там будуть переодягнуті диверсанти, – і спровокувати українські сили йти на штурм, щоб створити картинку, – цього також не можна відкидати, але жодного військового сенсу в цьому немає. Пропагандистський – так.

Щодо Херсона, то є ризик того, що там будуть заміновані якісь ключові об’єкти, провину за підрив яких потім намагатимуться перекласти на відповідальність української сторони. Це перше. Друге – Херсон перебуватиме в зоні обстрілу артилерії. Це те, що спостерігалося в багатьох місцях – Чернігів, Харків, Миколаїв, Нікополь. Тому сказати, що росіяни звідти підуть і більше не будуть обстрілювати це місто чи правобережжя, було б надто оптимістично.

– Чи не вважаєте ви, що Путін може розраховувати на нове накопичення сил, зокрема завдяки мобілізації, і знов піти в наступ на цьому напрямку за місяць чи два?

– Очевидно, з цією частковою мобілізацією він розраховував на швидке підсилення і перелом ситуації на різних ділянках фронту, зокрема на правобережжі Дніпра. Найімовірніше, цього не відбулося. Росіяни вчаться, враховують свої попередні помилки, але Путін поки що не демонструє здатності до врахування помилок.

Перше, про що говорив і сам Суровікін, – ті сили, які виводять з цього напрямку, відразу будуть перекидати на інші напрямки. Тобто це і є підсилення. Не стільки за рахунок тих мобілізованих, скільки за рахунок тих частин, які зараз звільняються на правобережжі Дніпра.

Це ще один потужний аргумент на користь того, щоб Україна проводжала їх звідти якомога "тепліше" та "гарячіше". Ці війська не виходять з України – вони просто переходять на інші ділянки фронту.

Окрім того, ту частину, яка залишиться на оборонних позиціях на лівому березі, не можна буде порівняти із тим контингентом, який вони утримували на правому. Щоб оборонятися на березі водної перешкоди, потрібні значно менші сили.

Позитивна новина в тому, що відкриваються можливості для українського командування, оскільки тепер сили, які були залучені та підготовлені для звільнення правого берега Херсонщини, після відпочинку й перегрупування можна також використати на інших ділянках, зокрема на тих, куди будуть перекинуті сили окупанта з Херсонського напрямку.

– Ви сказали, що Путін дистанціювався від рішення про відведення військ. Як цей крок може вплинути на його політичні позиції всередині країни?

– Я не думаю, що це матиме критичний вплив. Зараз він скористався тим, що це новий командувач. Звинувачувати його поки що зарано, мовляв, йому дісталося непросте завдання, але він хороший, береже солдатів. Тому Путін цілком безпечно для себе може імітувати, що він стоїть над ситуацією.

При цьому те, що турбує багатьох, – усе одно певна інформаційна хвиля в російських медіа піднялась. Тому не виключено, що Росія традиційно спробує перебити цю хвилю якимось черговим масованим ударом. Така небезпека є. Як завжди, хороші новини в умовах війни йдуть паралельно із загрозами й очікуванням чогось дуже неприємного й трагічного.