"Сьогодні розмовляю з кількома іншими харків'янами, поки основного світла немає - в когось робота від нього дуже залежить. І вони бідкаються, "що робити", "як заробляти", але при цьому, кажуть, рідні повертаються. Друзі повертаються. Бо хочуть і вважають це правильним", - пише харківська блогерка Олена Кудренко на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:
"А мені від цього, малознайомій їм людині, стає тепліше. Бо зловила себе на думці, що тягне туди, де складно. Де роботи непочатий край - ну, ви теж себе, мабуть, на цьому ловили. Бо міряєш життя результатом, і
від того щасливий.
Бачили фото в інтернеті, як починав будуватися Ізраїль? Пісок, пустеля і купка людей? І все, більш нічого, якщо вірити цим даним. Але вони започатковували та зводили з нуля ту країну, куди потім на все готове та побудоване почали приїздити і поціновувачи красивого життя в тому числі. Але я вважаю, що найщасливішою була та відважна купка людей, яка своєю працею зробила неймовірне.
Так, напевно, влаштована людська свідомість, що шукають кращого. Російський пенсіонер задає питання телеведучому-економісту: "гдє мнє лучшє всєго осєсть на пєнсіі? Я в органах работал, хочу старость нормально прожить". Звісно, що і він, росіянин, хоче туди, де хтось побудував кращі умови. Йому відповідь: "ну, Сєрбія, Чєрногорія... Гдє вам будєт удобнєє і дєшєвлє болячкі лєчіть". Не в росії, звісно.
Але це якось... Ось взяти й відновити будинок в розтрощеному росіянами селі, а там другий, і третій, і дорогу, і міст через річку, а ось і пошта відкрилась, і магазин, і другий... І ось вже живе те село і дихає, і діти на вулицях галасують, і якась робота з'явилась. Вчора не було - а сьогодні все це є, ще сире та недороблене, але ж воно найкраще, бо воно ТВОЄ. Це результати ТВОЄЇ роботи, і вже хтось інший колись приїде сюди та оселиться, бо ТИ зробив це, і зробив так, щоб інші хотіли тут жити.
Оце кайф. Оце сенс, справжній. Оце справжні емоції іншої людини, з іншим менталітетом, з іншим мисленням, з іншими цілями в житті. Іншої, відмінної і від росіянина, і від навіть частини співгромадян. Від тих, яким то не цікаво.
А я би завжди заздрила не тому, хто вивів гроші та виїхав в теплі країни. А тому, хто побудував село. Хто стадіон для дітлахів зробив. Хто мости відновив. Хто зібрав уламки птахофабрики та звів нову крівлю, а потім поступово заново зібрав колектив та почав роботу. Хто зібрав з поля розстріляних росіянами корів з ферми та вирішив, що воно запрацює знову, попри все. Запрацює, і хоч ти трісни. Емоції від цього такі неймовірні, але зрозумілі далеко не кожному".
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.
Поки живі окупанти на півночі Харківщини нажахані втратами своїх військ і сприймають поранення та евакуацію з полю бою як щасливий квиток, єдина можливість ще пожити, зазначають Патріоти України. Ось який матеріал з цього приводу знайшов та переказав Ю...
Православне свято 22 листопада за новим календарем (5 грудня за старим) - день пам'яті святителя Прокопія, який володів даром чудотворення і привів у християнську віру чимало людей (У народі - Прокоп'єв день, - Патріоти України). Українські віряни тако...
Приєднуйтесь
