Уся "духовність" в одній новині: У Ростові молоді батьки вбили, розчленували та перекрутили на фарш... власну 8-місячну дитину

"У Ростові судять батьків, які перемололи свою дитину на фарш. Часто пишу, що новини з росії чи ОРДЛО настільки страшні, що довго не можу після них оговтатися, хоча за 10 років емпатія до цих істот просто стала атавізмом", - пише українська блогерка Олена Степова на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Але ж все одно щось у середині мене кричить, що мають бути межі у цього зла. Бо ж так не буває. Не може бути. Бо ні психіка, ні розум не сприймають цей жах. Бо, як взагалі жити у світі, коли поруч існують такі істоти. А ми живемо. Ще й маємо з ними кордон, тобто сусіди ми.

Ну, про "добросусідство" ми вже теж за 10 років багато чого дізналися. Істоти не можуть жити мирно, ні добро, ні сусідньо. Вони самих себе ненавидять та вбивають, що казати про тих, хто не такий, як вони.

Тому вже давно думаю про те, що ось ми побачили це зло, відчули його на собі й будемо відчувати ще багацько років, поки ота недоімперія не зжере себе остаточно. А ось світ досі толерантний до росіян.

Бо світ бачить лише те, що істоти показують йому, надягнувши маску доброчинності, добропорядності та моралі. Скільки чула від людей, що росіяни, це ж культура, історія, художники, поети, театрали. От усі прямо до одного, таке мі-мі-мі, що хоч до рани прикладай.

Дорога реклама, таргетинг, маски, посмішки, телевізійна обгортка й ось вам людожер у рожевому платтячку сидить й пускає мильні бульбашки з одноріжками. А що насправді у середині росіян, що вони таке, світ не знає, не бачить, не чує.

Он, навіть Папа Римський завжди підтримує росіян, бо ж вони у рожевому платтячку сидять й пускають мильні бульбашки з одноріжками, а не вбивають українців.

Тому мрію про те, щоб наші владоможці чи можновладці врешті решт зробили те, що має зробити країна, яка потерпає від агресії: створити міжнародний телевізійний канал, де б на усіх мовах світу показували життя росії без купюр, їх злочини не тільки проти нас, а й проти людства, проти самих себе, їх бажання, мрії та потребу вбивати, усі ці "на Берлин", "расстрелять", "напалмом".

Бо по іншому світ не зрозуміє, з чим ми боремося та навіщо.

Бо світ не може собі навіть уявити, що у цій цивілізації існує щось, де вбивство, це банальний епізод життя, а насилля у родині не є аморальним, як й побиття дитини.

Де церква пропагандує це саме насилля, а суспільство виправдовує вбивць та засуджує жертв.

Я мрію зірвати з росіян усі маски доброчинності, які вони носять, щоб ні у кого у світі не було жодної ілюзії стосовно того, що таке росія та сучасний російський фашизм.

У Ростові молода й тендітна студентка-педіатр допомогла своєму чоловікові позбутися тіла однорічної доньки, яку молодий батько випадково вбив, коли бив ногами дружину.

Забиту ногами дитину молоді батьки перекрутили на м’ясорубці на фарш та розклали по пакетикам.

Потім повідомили поліцію, що дитину викрали, а їх приспали газом. Трошки не розрахували час, то не встигли винести пакетики з дитячим фаршем у смітники.

Вбивство сталося 28 квітня 2014 року у квартирі на вулиці Платона Кляти, 15 мікрорайону "Суворівський" міста Ростов-на-Дону.

Менеджер із продажу Яків Майборода досить часто сварився з дружиною — студенткою 6 курсу РостДМУ — Анастасією. Побутове насилля в цій родині було нормою, як у більшості російських родин, бо ж росіяни з дитинства виховані на законі "бьет – значит любит".

Цей російський моральний закон пропагандує школа, церква та держава. Поліція ніколи не приїде на сімейну бійку. А якщо таки приїде, то "на горіхи" від "стражів" отримає дружина, бо ж погано поводить себе.

Жалітися на чоловіка-садиста батькам теж марна справа, бо батьки-росіяни завжди на боці насильства, як й суспільство. Бо ж "все так живут". Бо ж "бьет, значит, заслужила".

У московській церкві усі проповіді про те, що "бог терпел и нам велел", батюшка наведе 100 прикладів з житія святих, які терпіли, бо ж "чоловік – перст божий", "б′є, це навчає покорі та стриманості".

Як кажуть свідки, крики, бійки у цій родині були нормою. Але, одразу заперечують, що це неправильно. "Кто вам сказал, что бытовое, семейное насильство в россии это аморально?" – ось що пишуть росіяни.

Норма життя, це біль, злочин, насилля, ненависть, покора усьому цьому. В цей день, – як каже сам чоловік-дітовбивця, – він хотів поцілити ногою у голову дружини, щоб провчити її, а під удар попала дитина. Від удару дитина загинула на місці.

Батьки не викликали "швидку", не намагалися допомогти чи щось зробити для дитини, чи навіть покаятися та викликати поліцію.

Вони одразу разом придумали план, як позбавитися тіла: вони розчленували доньку у ванній та за допомогою м’ясорубки перемололи тіло на фарш, який розклали по пакетах і пластикових контейнерах, щоб потім винести їх на смітник.

Трошки не встигли завершити розпочате, бо ж у версію "нам в квартиру пустили газ, а когда мы проснулись, ребенка не было", поліція якось не повірила, та й погано замита кров у квартирі підказувала, що щось не так

З квартири правоохоронці вилучили електром’ясорубку, ножі та 13 пакетів із частинами дівчинки.

Тепер у суді батьки перекладають провину один на одного, щоб уникнути покарання.

Дружина скаржиться, що чоловік-наркоман часто бив її та дитину, однак на питання, чому не викликала поліцію, здивовано каже – "та він же мій чоловік, він же мав право, та й дитина не слухалася".

Чоловік скаржиться, що у всьому винна дружина, він просто "промахнулся по пьяни", а вона одразу запропонувала схему, як позбутися дитини.

Студентка-педіатр, це людина, яка вчилася, як лікувати дітей, стала матір’ю, мовчки дивиться, як вбивають дитину, сама знищує її тіло.

Скажіть, що ще треба, щоб світ побачив усю сутність росії в цій новині?

Бо ці новини, вони норма для російського суспільства. Бо вони звикли так жити, вбивати, калічити, тому вони просто не можуть по іншому, вони будуть воювати й калічити тих, хто не сприймає їх спотвореної моралі та їх спотвореного світу.

Я дуже хочу, щоб світ побачив ці новини, щоб світ побачив російське суспільство без масок та прикрас. Не путіна, не кремль, не політиків, а російське суспільство, бо саме суспільство у його критичній більшості підтримує війну, продукує насильство, виправдовує моральні злочини.

Ця маленька закатована й вбита дитина, що ще не бачила життя, оце знак світу, що буде з ним, якщо не зупинити росію. Оці "батьки"-садисти, це критична більшість росіян, це збірний портрет середньостатистичного пересічного росіянина, який жити не може без вбивства та насилля. А це вбивство, це банальне життя росії, в якому вони не бачать нічого аморального чи гидкого".