В тіні Роксолани: Яка ще українка ділила владу з султаном Османської імперії, урядуючи від імені свого сина та переживши силу інтриг та пригод

У середині XVII століття українська дівчина на ім’я Надія, як і знаменита Роксолана дещо більше 100 років до того, потрапила до Османської імперії після татарського набігу на українські землі. Її продали як рабиню в Стамбулі, де незайману красуню купив турецький паша й секретар матері султана Кьосем Юсуф. Про це оповідає дослідниця і письменниця Олександра Шутко, передають Патріоти України.

Паша подарував Надію Кьосем, а та віддала її в наложниці своєму синові Ібрагіму І, якого сучасники називали божевільним. Надія мусила прийняти іслам і отримала ім’я Хатідже Турхан.

Ім’я Хатідже символізувало зв’язок з першою дружиною пророка Магомета, а друге ім’я Турхан означало "шанована", "обрана". Через два роки вона народила первістка Мехмеда, який став султаном у шість з половиною років після вбивства батька.

Хатідже Турхан залишалася наложницею Ібрагіма І, але була першою жінкою в його житті. Її син Мехмед IV мав законне право на престол. Султан став відомим ловеласом і накопичив великий гарем, проте перший син народився саме від Хатідже.

Султанові звичаї щодо братів-зайвих претендентів змінилися й замість страт вони жили в "золотих клітках". Після смерті Ібрагіма І первісток Мехмед IV став султаном у шість років, а його мати очолила державу на п’ять років.

Її свекруха й стара валіде Кьосем намагалася зберегти реальну владу, присвоївши Надії титул молодшої валіде. Аргументувала це Кьосем молодим віком невістки (21-22 роки), що дозволяло їй контролювати державу через власне оточення.

Хатідже Турхан об’єднала навколо себе прихильників серед придворних і чиновників, які були проти Кьосем. Українка вчасно дізналася про змову свекрухи, яка планувала отруїти Мехмеда IV, щоб посадити на трон іншого онука. Завдяки вчасній інформації і рішучим діям прихильників Хатідже Турхан Кьосем було вбито.

Сучасники описують українку як доброзичливу та співчутливу правительку. Вона опікувалася безпекою свого сина і онуків, захищала їх від потенційних загроз. Так, коли Мехмед IV виріс, Хатідже рішуче заступилася за пасинків, заборонивши сину вчинити традиційну розправу.

Вона активно займалася благодійністю, будувала мечеті, підтримувала слуг і чиновників, але також стримувала корупцію та наводила лад у державі. Візир Кьопрюлю Мехмед-паша, який працював під її наглядом, провів рішучі заходи проти хабарництва та неефективності чиновників.

Хатідже Турхан підтримувала українських бранців - русинів, які потрапили до Османської імперії, визволяла їх із в’язниць і залучала до будівництва мечетей. Вона навіть зустріла свого брата Юсуфа на базарі в Стамбулі, якого раніше викрали татари. Брат отримав від сестри маєтки та прожив довге життя, похований на найпрестижнішому кладовищі Стамбулу.

Хатідже Турхан відходила від щоденних державних справ, але продовжувала стежити за політикою. Вона застерігала сина від війни з Віднем, розуміючи небезпеку об’єднання польських і українських військ із європейськими арміями. На жаль, Хатідже Турхан померла за місяць до поразки Мехмеда IV під Віднем у 1683 році.

Тіло султани перевезли з Едірне до Стамбула та поховали поруч із Новою мечеттю, спорудженою за її життя. Похорон зібрав величезний натовп, а син роздав милостиню та організував поминальний обід для містян. Османський літописець Мехмед Финдиклили Сіляхдар назвав її "стовпом держави", адже Хатідже Турхан врятувала імперію під час повстань та воєнних випробувань.