Від колишньої дружби каменю на камені не залишилось: Між Іраном та Україною розгортається справжня дипломатична війна

"Про те, що конфлікт між Україною та Іраном стосовно методів розслідування ракетної атаки "вартових революції" на пасажирський літак Міжнародних авіаліній України рейсу PS752 є практично неминучим, стало зрозумілим іще в лютому. Коли спецдоповідачка ООН з позасудових та свавільних страт, Агнес Калламар, яка була знайома з перебігом розслідування, фактично звинуватила Іран в його саботажі", - пише оглядач Тарас Паньо у своїй статті, передають Патріоти України, та продовжує:

"Реальність не обманула цих сподівань – вчора міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба висловив своє ставлення до фінального варіанту іранського звіту. Який він назвав "великим розпачем для України та всього цивілізованого світу".

"Змушені констатувати, що розслідування було упередженим, представлені докази є вибірковими, а висновки – оманливими. Документ не надає всіх обставин, не розкриває першопричини трагедії та ланцюжок дій, які до неї призвели. Це – не звіт. Це збірка маніпуляцій, мета якої не з’ясувати істину, а виправдати Ісламську Республіку Іран" – таку характеристику головний український дипломат дав результатам іранського слідства.

При тому зміст звіту дотепер залишається непублічним. Але, зважаючи на реакцію Кулеби, можна обґрунтовано припустити, що з документу нікуди не поділися давно озвучені тези командувача повітряними силами Корпусу вартових Ісламської революції Аміра Алі Хаджизаде. Який одразу після того, як Іран визнав провину, заявив, що в усьому винен виключно оператор сил протиповітряної оборони Ірану. Який "самостійно" вирішив випустити крилату ракету по літаку, "не зумівши" зв’язатися з командуванням.

І, скоріше за все, у звіті немає відповідей на питання стосовно того, чому Іран, очікуючи повітряної атаки військових США, не закрив свій авіаційний простір для пасажирських літаків. І як оператору вдалося так "помилитися", сплутавши український літак з ракетою США – і чи враховував він при тому стандартні процедури перевірки – відповідь транспорндера, розміри, кут набору або скидання висоти, швидкість, і так далі.

Себто Тегеран, скоріше за все, списав загибель без малого двох сотень людей на "халатність" одного військового у невисоких чинах. Хоча, навіть якщо абстрагуватись від зовсім вже неприємних версій про спланований характер трагічних подій, у оператора ППО мав бути командир, і система ППО повинна би мати диспетчерів, і час для прийняття рішення, за даними західних експертів, був не 10 секунд, а як мінімум 40. Схоже, всі ці питання також залишились "за бортом" розслідування.

Так вже склалося, що збито було саме український літак. І міжнародна координаційна група країн, громадяни яких постраждали в тій трагедії, довірила Києву вести переговори з Іраном від імені постраждалих.

Тому відступати, зневаживши інтереси як українських родин, з яких походили члени екіпажу, так і сотень родичів загиблих з Канади, Швеції, Афганістану, Британії, та й самого Ірану, врешті-решт, Україна в цій ситуації не має права.

Прикро тільки, що у встановленні правди про трагедію офіційний Тегеран жодної допомоги не надасть.

І, якщо зважити на закритий та тоталітарний характер іранського суспільства, методи міжнародних розслідувачів, які непогано спрацювали з Росією у справі про інший збитий літак, також навряд чи спрацюють.

Тому, як роздумував у перехопленій західними спецслужбами розмові глава МЗС Ірану Джавад Заріф, правда стосовно цієї трагедії "може ніколи не розкритися". І ця нерозкрита правда ще довго отруюватиме як життя тих, хто хотів би знати реальні обставини смерті своїх рідних та близьких, так і стосунки Ірану з рештою світу".