Одним із головних розробників внутрішньої політики Кремля є невідома широкому загалу Лариса Бричова – голова Державно-правового управління адміністрації нелегітимного президента країни-агресора Росії Володимира Путіна. Про це блогерка Януте Лаїмінга написала 25 травня у Facebook, передають Патріоти України.
Усередині владних структур багаторічну помічницю Путіна називають "кремлівським мамонтом" і "сірим кардиналом". Вона народилася 1957 року, познайомилася з Путіним, коли він приїхав до Москви з Петербурга. Бричова була єдиною, хто виявив гостинність до Путіна, який був як "бідний родич", і він це запам'ятав назавжди, ідеться в пості.
"Від неї залежать усі закони РФ. Вона настільки одіозна особистість, що іншу уявити собі поруч із Путіним неможливо. Якщо Путін ставиться до жінок у політиці із глузуванням і залишає їх для дотримання гендерної рівності, то її він зробив своєю особистою радницею й довіреною особою для самого себе", – пише Лаїмінга.
За її даними, Путін погоджував із Бричовою реформи, які допомогли йому монополізувати владу, а також окупацію Криму і плани війни в Україні. Блогерка стверджує, що Кремль наполягав на її участі в підготовці до переговорів щодо припинення вогню в Україні, і це активно обговорюють у дипломатичних й експертних колах.
Серед характеристик Бричової – живе на роботі, "людина у футлярі", злопам'ятний мізантроп, у всьому бачить намір і розрахунок і не вірить у випадковість. Має п'ять заступників і приблизно 170 підлеглих, у яких висока зарплата й комфортні умови роботи, але без гарантій підвищення. Сама Бричова з 2006 року живе в елітному підмосковному селищі на Рубльовському шосе.
Путін "береже" чиновницю, без її підпису не виходить жоден серйозний документ. Лаїмінга називає її кандидатом у голови Конституційного чи Верховного суду РФ. "Бричова піде з АП, тільки якщо це буде потрібно Путіну, – занадто давно вони знайомі, занадто вона зручна для Кремля, занадто багато знає", – резюмує авторка поста.
Кабмін Сергія Корецького отримує економіку з майже нульовим зростанням, інвестиційним голодом і дедалі дорожчою макрофінансовою стабільністю. Його головне завдання — перевести країну від компенсації воєнних втрат до нарощування виробничої спроможності.
Напередодні саміту НАТО в Анкарі заступник командувача Об'єднаного повітряного командування Альянсу генерал-лейтенант Гійом Тома визнав те, про що в кулуарах говорять давно: повітряна загроза еволюціонує швидше, ніж структури, процеси й закупівельні ци...
