Відхід угрупування військ противника відбувається не внаслідок прориву та розгрому його системи оборони, а внаслідок прийняття командуванням відповідного управлінського рішення, - Машовець

За великим рахунком відхід угрупування військ противника (УВ) з правобережного плацдарму на Дніпрі є для росіян, у своїй більшій частині, організаційним питанням, ніж військовим. Адже, очевидно, що він на відміну від подій в Харківській області, відбувається не внаслідок прориву та розгрому системи оборони противника, а внаслідок прийняття його командуванням відповідного управлінського рішення. У цьому зв’язку, однак, варто відзначити, що в разі збою у «організаційних питаннях», військові наслідки цього для росіян – тут майже миттєво не забаряться…

Той факт, що росіяни цього разу, до речі, вперше за цю війну, вирішили продемонструвати публічно процес «прийняття складного рішення», під телекамери… є слідством врахування уроків їх минулого відступу під Києвом, Черніговом та Сумами, коли цей факт був сприйнятий у інформаційному просторі, як розгром. Саме, аби уникнути цього ШойгА та російський дженераль на прізвисько Армагедон були вимушені розіграти під софітами невелику сценку під загальною назвою – штаб приймає «трудноє рішеніє». Реакція на цю виставу провідних «операторів» інформаційно-силового блоку Кремля, штибу Прігожина, Кадирова та «офіційних» кремлівських пропагандонів, на сам сенс його, це лише підтверджує…

При цьому, вони дуже ретельно «забули», й у подальшому навряд чи будуть спроможні, відповісти на цілком логічне питання, яке виникає, у цьому випадку, у пересічного російського «ватніка» - а що ж привело до необхідності приймати такого роду рішення? Чого це, раптом, знадобилось «полишити частину російської території» на поталу бІндероФцев та укро-нацистів….?

Однак, все ж-таки повернемось, від питань інформаційного супроводу Кремльом свого чергового «трудногА рішенія», до питань суто військового характеру. У зв’язку з цим, мені би хотілося звернути вашу увагу, шановні читачі, на декілька важливих нюансів, напряму пов’язаних із гіпотетичним (саме так, гіпотетичним) відходом російських військ з Херсонсько – Бериславського плацдарму…

Очевидно, що проведення поетапного УСПІШНОГО відведення основної частки сил та засобів ваших військ із положення безпосереднього зіткнення із противником можливо ЛИШЕ за умови ВІДРИВУ їх від цього зіткнення. Бо, в іншому випадку, ви опинитесь у самому незручному для себе становищі – згортання ваших бойових порядків та сам відступ будуть відбуватися під масованим вогневим впливом противника, а сам він «буде у вас на плечах», продовжуючи довбати вас у хвіст та гриву, бо як тільки виявить ваш відхід, так зразу ж почне своє просування вперед …Такий необачний відхід, зазвичай закінчується тотальним розгромом. Це розуміє, як наше, так й їхнє командування…

Далі… для того, аби уникнути такого роду подій, та сторона, яка прийняла рішення на «організований та цілеспрямований» відхід, зазвичай організує виконання цілого комплексу відповідних заходів – від створення об’ємних МВЗ, до порушення комунікацій та ретельного маскування і проведення відповідної дезінформаційної кампанії, які провадяться з метою ПРИХОВАТИ час (момент початку), напрямок та обсяг цього відступу…

Окрім того, якщо ви по тій чи іншій причині прийняли рішення на відхід, тим більше у ситуації, коли маєте безпосереднє зіткнення із противником, вам так чи інакше доведеться робити ще одне – вести ар’єргардні бої. Сенс цього виду бойових дій полягає у тому, що ви вимушені зі складу своїх сил та засобів виокремити їх визначену частину для того, щоб вони впертою та наполегливою обороною на передових позиціях стримували просування підрозділів противника, який виявивши вашу спробу відійти основними силами, тут же зажадає вашого переслідування. І таким чином, дали можливість основним силам та засобам відійти на визначену відстань без безпосереднього впливу противника…

Це якщо, змалювати зміст цього терміну гранично просто та схематично. Бо в реальності, у сучасній війні, все це реалізується набагато складніше і важче – створюються відповідні смуги забезпечення, реалізується метод пересування «перекатом» і т.і., не будем зараз вдаватися у тактичні подробиці. Сподіваюсь, загальний сенс вам зрозумілий – проведення відступу із мінімальними втратами та негативними наслідками, це ДУЖЕ СКЛАДНИЙ вид маневру, який апріорі ставить вас у ДУЖЕ ВРАЗЛИВЕ становище…

Тепер спробуємо конкретно до ситуації на плацдармі, оцінити можливості противника здійснити більш-менш успішно (тобто із мінімальними втратами) такого роду маневр оперативно-тактичного масштабу своїми силами та засобами та спробуємо зрозуміти зміст його відповідного плану (сподіваюсь, ви ж не сумніваєтесь, що російських дженералей на цей рахунок є відповідний план?).

При цьому ми повинні врахувати ту методологію, за якою російське командування, зазвичай, приймає будь-які плани та рішення – окремо оцінюють фактори, які ускладнюють виконання плану, й фактори, які сприяють його успішному виконанню… потім, встановлюють рівень їхньої взаємопов’язаності та взаємодії, оцінюють власні РЕАЛЬНІ спроможності та спроможності противника (тобто ЗСУ), щодо реалізації задуманого і лише потім доходять до кінцевих висновків та формують конкретне рішення, оформлюючи його бойовим наказом (тобто визначають – хто, як, де, у який момент, якими силами та засобами, а головне – що саме, повинен зробити, аби досягнути поставлених цілей).

В цьому сенсі, та вистава, яку нам продемонстрували вчора путінська ШойгА та лисий мудак із військово-кримінальним бекграундом… до реальності має дуже віддалене відношення…

- Очевидно, що можливість ЗСУ впливати у вогневому відношенні майже на всі комунікації та шляхи постачання російського угрупування (включаючи мостові переходи на Дніпрі та тамошні переправи) суттєво ускладнює для противника цей маневр

- Наявність крупних населених пунктів у найближчому тактичному тилу противника, таких як Херсон та цілий ряд інших достатньо великих селищ та містечок полегшує противнику реалізацію методології по-етапного відходу (сприяє організації відповідної системи опорних пунктів та районів оборони та утримання їх на потрібний для противника час).

- Противник мав можливість сам визначити момент свого відходу й відповідно ЗАЗДАЛЕГІДЬ провести цикл підготовчих заходів, включаючи організацію та створення нової системи оборони на лівому березі Дніпра та відведення основної маси своїх дальнобійних засобів ураження (артилерія) на нові більш зручні для проведення маневру позиції…

- Все ще наявність переваги противника у повітрі також полегшує йому проведення відступу. А спроможність постійно нарощувати свою систему ППО на цьому операційному напрямку – ускладнює для ЗСУ застосування їх відповідних засобів ураження.

- Топографічні особливості даної місцевості (наявність річки Інгулець, яка по-суті «розрізає» російське угрупування навпіл, примушуючи його командування по-суті організовувати відхід окремо для кожної з «частин», наявність значної кількості іригаційних споруд, значних відкритих ділянок місцевості і т.д.).

- Перевага ЗСУ у дальнобійних та високоточних засобах ураження також відбивається на змісті та сенсі ГІПОТЕТИЧНОГО плану відведення російських військ з правобережного плацдарму…

І так далі… ці фактори можливо перераховувати довго… від кількості та наявності плавзасобів на Дніпрі, якими володіє противник, запасів палива та запасних частин, що є у його розпорядженні на правому березі Дніпра…

Але повертаючись до головних причин, які підштовхують російське військове командування до, скажімо так, «зміни формату своєї присутності на правобережному плацдармі», варто зазначити, що їх лише дві, зокрема:

- Щоб утримувати плацдарм за площею, який існував до вчорашнього ШоЙгонутого перфоманса, насправді, у росіян цілком вистачало й вистачає військ (сил й засобів). В них не вистачає можливостей, щоб їх ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ повноцінно для оборони…

- Ну й… «зима близько»… яка цілком ймовірно лише УСКЛАДНИТЬ цю ситуацію…

В цьому сенсі, існує лише два рішення…

1. Або скоротити площу (відповідно, обсяг сил та засобів), які треба утримувати… до прийнятних (тобто, відповідних до ваших реальних спроможностей).

2. Або, взагалі, нахрен полишити увесь плацдарм й позбутися «головного болю» через прагнення-необхідність його утримувати

На мій, дивакуватий погляд, зважаючи на усе вищесказане, на сьогоднішній день, ПОКИ ЩО, на правобережному плацдармі ми маємо справу із СКОРОЧЕННЯМ загальної його площі (з метою «оптимізації»). Реалізується воно, шляхом «по-етапного» відведення військ на окремих ділянках та напрямках…

Джерело