Військовослужбовець 59-ї бригади: "Південь не готували до оборони, бригаді не дали можливості захистити Чонгар", - Бутусов

Військовослужбовець 59-ї бригади: "Південь не готували до оборони, бригаді не дали можливості захистити Чонгар"

Прочитав інтерв'ю генерала Соколова про причини швидкого захоплення півдня України - за чотири дні Росія захопила територію розміром більше Швейцарії майже без спротиву і відкрила коридор у Крим, оточила Маріуполь, а тепер за цю землю йдуть жорстокі бої. І запитав військовослужбовця, який на той момент - 24 лютого, був у складі 59-ї мотопіхотної бригади (зараз служить в іншому підрозділі) і став учасником тих подій:

"Почитав інтерв'ю, що у ворога була велика перевага на Чонгарі та на Дніпрі, і тому його не можна було зупинити. А питання в іншому - а хіба хтось намагався зупинити ворога на Чонгарі? Враження з того, що відбувалось, склалось зовсім інше. У неділю, 13 лютого, о 20.00, командний склад 59-ї мотопіхотної бригади викликали на нараду до генерала Соколова. Бригада на той момент знаходилась на полігоні "Широкий Лан". Було поставлене завдання негайно переміститись на полігон під Олешками Херсонської області. На наступний день ми прибули під Олешки, і почали розгортати польовий табір.

Ми читали новини, що можливий напад, але насправді ніякої підготовки до оборони не відбувалось взагалі. Судить самі, чи був у нас шанс зупинити ворога:

По-перше, усю бригадну артилерію - два дивізіони, наш основний засіб ураження, відправили на навчання у Київську область, і вони до нас не повернулись до початку вторгнення.

По-друге, наш протитанковий дивізіон, основний засіб боротьби з танками, був відправлений на навчання під Київ, і не повернувся до вторгнення.

По-третє, група інженерного забезпечення бригади - тобто сапери, які мали б ставити мінні поля та підривати мости - були направлені на навчання у Кам'янець-Подільскій, і не повернулись до вторгнення.

По-четверте, зенітно-артилерийській дивізіон бригади не мав ніяких ракетних систем для боротьби з авіацією противника.

По-п'яте, увесь взвод аеророзвідки бригади з усіма дронами знаходився на Донбасі і був приданий іншій бригаді, і 59-та бригада не мала можливості вести розвідку та корегувати вогонь.

По-шосте, бригада не була поповнена оперативним резервом, і у трьох наших піхотних батальйонах було 50-60% від необхідної кількості людей.

По-сьоме, бригада не була розгорнута на рубежах прикриття Чонгару, і не обладнала ніяких бойових позицій для оборони.

По-восьме, бригаді визначили смугу відповідальності у 139 км, яку ми навіть не встигли вивчити. 9-й батальйон

- десь 300 людей, відправили з Олешків у район Мелітополя, але він також не встиг ні розгорнутись ні побудувати хоча б якийсь рубіж.

По-дев'яте, ніякої інформації про противника бригада не отримувала. Кожного вечора бригада отримувала розвідувальне зведення приблизно з таким текстом: "Загроза переходу противника у наступ на даний момент відсутня". І все, ніяких попереджень.

>По-десяте, і це насправді головне - ніякого плану оборони Чонгару, а також численних мостів та дамб від Чонгару до Херсону, до Каховки, до Мелітополя, до Енергодару не було. Вірніше, припускаю, що десь у штабах якісь папірці були, але війська це виконати не могли, оскільки накази на розгортання на рубежах та обладнання позицій не поступили.

Близько тисячі людей 9 днів жили на полігоні в Олешках взимку у брезентових палатках та займалися побутовими питаннями та самозабезпеченням.

Кожного вечора були тривалі наради командного складу присвячені адміністративним питанням.

Копати позиції на Чонгарі було заборонено, тому що там приватна земля, фермери не дозволяють, а за відсутності військового стану ми не мали права рити окопи самостійно.

Численні мости та дамби ніхто не готував до підриву.