"Чехія чомусь закарбувалась в моїй свідомості, як країна, де росіяни скуповують нерухомість або відкривають бізнес. Хоча в Чехії не була - це лише враження від колись переглянутих роликів в Ютубі. Ну і з тих пір якось засіло в думках, що яке діло їм там до українців...", - пише харківська блогерка Олена Кудренко на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:
"А тепер заступник міністра оборони Чехії каже, що вони стануть надійним промисловим тилом для української оборони. Загалом десятимільйонна країна допомогла нам на 4,2 мільярда доларів, а нещодавно було заявлено,
що вони створюють спільні з нами науково-дослідні центри, хаби з обслуговування та ремонту військової техніки, та спільний військовий кластер з виробництва військової техніки та боєприпасів, про що вже заявив "Укроборонпром".
Саме про це була думка на фоні новин та обговорень, що нам пропонують показати "відкритість" чи то готовність до переговорів з росіянами. Коли ти залежний від поставок техніки союзників, а збитки твоєї країні від російської агресії сягнули 326 млрд доларів, тут мало простору для незалежних рішень. В тому плані, що ти не можеш аж зовсім відкидати всі варіанти. Не здати (цьому був би величезний спротив нашого суспільства) - але щось інше. Будь що. Може й не території, а перспективи.
І ось тут, якщо ти готувався, можна було би витягнути з рукава якісь козирі: кілька побудованих в Чехії чи в Польщі заводиків, де українці виготовляють власні снаряди. Купу нових рішень та вже опрацьованих здобутків щодо власного озброєння. Несподівані антикризові пропозиції, накшталт того, коли якась країна не має ніяких корисних копалин, нафти чи газу, але вона заробляє на чомусь іншому, і грамотно це робить. Швейцарія, наприклад. А в умовах війни іноді відкривається нове дихання, і в рамках жорсткого цейтноту ти посиленно працюєш і поступово стаєш менш залежним. Таким, коли тобі лише декілька кроків залишилося до "далі ми самі спробуємо, бо ми відчуваємо вже, що можемо". Адже військові чи волонтери вже роблять майже неможливе? То це "неможливе" можливе вбагатьох сферах функціонування нашої держави?
Наша прірва величезна. Майже 30% нашої території заміновано та потенційно заміновано. У нас зруйновані будинки та комунікації. Ми маємо активні бойові дії і їх наслідки там, де відповзла ця сусідська нечисть, перебита та ненажерлива. Але все, що у нас є зараз для того, щоб мати змогу відмовлятися від перемовин - це наші військові та частина суспільства, яка їх підтримує. Для яких, сподіваюсь, дійсно побудовані і спільні підприємства, і власні заводи, і профінансовані нові оборонні проекти. Побудовані ще кілька років тому, бо був час, були відомі загрози, та були гроші в державі.
Чи не так?
Хоча відповідь ви знаєте.
P.S. Трохи не по темі. Зараз розповіли, як на нашій багатостраждальній Салтівці (житловий масив Харкова, випалений р...снею) сьогодні міняли вікна. Вставляли скло. Всі 9 поверхів одного з будинків. Біля будівельників зібрався натовп мешканців:
- що, всім міняти будете?
- всім, у кого пошкоджені!
Емоційний, кажуть, день. Бо люди планують зимувати, повертаються, двори забиті автівками. Поступово подають тепло в будинки, вставляють за рахунок міста нові вікна та повертається життя".
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.
"Заява Путіна – вимушений крок, бо Захід не продемонстрував очікуваної Кремлем реакції. Захід не зрозумів дуже товстого «натяку» - довелось роз’яснювати особисто. Путін пів доби чекав на прояви паніки, на чергу дзвінків з усіх столиць НАТО, може навіть...
Православне свято 23 листопада за новим календарем (6 грудня за старим) - день пам'яті святителя Амфілохія. Також сьогодні поминають усіх, в Україні голодом заморенних. За юліанським календарем - день пам'яті апостолів від 70-ти - Іродіона, Ераста, Олі...
Приєднуйтесь
