"Виїзд у село від війни не врятує": Військовий експерт відреагував на заклик репера Ярмака до цивільних українців

"Дуже важка і страшна ніч для Києва та Одеси була 17 червня. До того був Кременчук. Були Харків, Суми… Щоночі російські окупанти завдають терористичних ударів по тилових містах України. І в цій складній морально-психологічній обстановці, з безрозмірним стресом, українцям час від часу додають нерви різні цікаві спікери, заяви яких інакше, як гонитвою за хайпом на крові, не назвати", - пише військовий аналітик Олександр Коваленко у своєму Телеграм-каналі, передають Патріоти України, та продовжує:

"Одні розповідають про те, що скоро щоночі прилітатиме по 1 тисячі Shahed-136, інші закликають тікати з міст у села, бо осінь буде кривавою.

Ну, ясна річ, якби цим хайпом займалися якісь цивільні, для яких розмиті межі між багатьма реальностями буття, але зовсім інша річ, коли такі заяви роблять люди або наближені до військового середовища, або безпосередньо військові… умовно військові, але все ж таки. Тут навіть не знаєш, що й сказати.

Хочеться тільки запитати, а чим тієї ночі удар відрізнявся від будь-якого іншого, який на собі відчув Київ і багато інших міст 24 лютого 2022 року? Чим осінь 2025 року буде кривавішою за осінь 2022 року, коли став реалізовуватися план Суровікіна з енергетичного терору України і на Київ летіли десятки Х-101/555/55? Або від будь-якого іншого дня, наприклад, 8 липня 2024 року, коли російська ракета влучила по лікарні Охматдит?

Ми жили, живемо, і будемо ще довго жити в умовах повномасштабної, кривавої війни! Ось вона реальність. Якщо комусь це незрозуміло, то не я ваш лікар, щоб з цього питання лікувати. Але, закликати залишати міста і виїжджати в села? А чому відразу не закликати виїхати в Польщу, Німеччину, Іспанію або Буркіна-Фасо? Що за поширення панічних настроїв, від людей у формі, або наближених до них, які мали б якраз демонструвати впевненість і стійкість, опору і захист?

Але, давайте по факту, без істерик.

Виїзд у село від війни не врятує. В Україні немає абсолютно безпечних місць, так, є більш спокійні, але не безпечні. Зі свого боку, виїжджаючи з міста, ви явно не збережете за собою роботу, але залишите квартиру, дім і змушені будете жити… А на що жити без роботи, але з вимушеною оплатою проживання та квартири в місті? І яке буде економічне тло в країні, якщо раптово з’явиться протягом наступного місяця-двох-трьох у країні 5, потім 10, 20, 50 тисяч і більше зайвих безробітних?

Мені цікаво, підрозділ того командира, який опублікував цей заклик, за донатами звертається до українців? Він не подумав про глибокий деструктивний вплив свого заклику на майбутнє свого ж підрозділу, в реаліях зменшеної прибутковості його аудиторії, яка, насамперед, і прислухається до таких закликів? Ну так, говорити — це не головою думати.

Заклики до втечі, що межують з пафосом і панікою, висловлювання про криваві сезони, осінь, зиму, місячне затемнення, що пророкує приліт десяти Орешників, — це все неприйнятно й деструктивно, особливо в нашому суспільстві, яке й так виснажене та страждає щодня.

Замість поширення істерії потрібно нагадати, що головною для українців була, є і буде пильність. Не ігноруйте повітряні тривоги. Слідкуйте за перевіреними моніторинговими каналами, зокрема — «Повітряні Сили ЗС України». Завжди спускайтеся в бомбосховища, підвали, метро. Схема з двома стінами не завжди працює, особливо коли по домівці прилітає крилата або балістична ракета, або Shahed-136 з БЧ масою 90 кг, або термобаричного типу. Завжди майте при собі зібрану тривожну валізку, рюкзак або сумку з найважливішими для вас речами, насамперед, документами.

І головне — жодної паніки, тільки чіткість і злагодженість дій. Істерика вас не врятує від війни, але її відсутність — збереже життя. Бережіть себе і близьких. Нам ще після перемоги багато чого потрібно буде зробити для відновлення країни".