З архіву ПУ. "Дітей не нагодуєш патріотизмом": Мережу схвилював пост заробітчанина з України

Молодь все частіше покидає Україну і шукає щастя за кордоном. Чому так? Свій власний досвід виживання в Україні та еміграції описав у пості у Facebook Роман Ялч – молодий чоловік із вищою освітою, передають Патріоти України.

"Написане нижче довго збиралось і капнула остання капля. Взагалі, я обережно висловлюсь про політику, правих і лівих, війну і гроші.

Мені 25. Я молодий і повний сил чоловік. Про таких, принято казати — майбутнє України. Та чомусь я не потрібний своїй країні. Їй не треба спеціалістів, робочих і людей науки.

Я знімаю квартиру з дівчиною. Разом з комуналкою в місяць виходить приблизно 4 тис. грн. Це без їди, речей, відпочинку, маршруток по 4 грн. чи скільки вони там вже коштують, культурно — просвітницьких заходів і так далі…

Заробити на свою квартиру тут НЕ можливо!!! Тому приходиться знімати. Молоді люди, мусять працювати на 2 роботах, щоб просто не здохнути з голоду. Працював продавцем в магазині телефонів і кухарем в ресторані, вантажником апаратури і різноробочим, звукорежисером і піарщиком… Та й взагалі чого лишень не робив, а корито на словацьких номерах купити всеодно дуже важко. Оператор, фотограф, стрімер, журналіст та якийсь час навіть ведучий на телебаченні. Ледве виплатив телефон. Бо навіть дурацьку мобілку не можу купити одразу. Треба брати кредит. Маю вищу освіту і мав би працювати за спеціальністю ні про що не думаючи, та знову ж таки магістри, спеціалісти і робочі не треба моїй країні. А якщо і треба то за копійки… Середня зарплата реально складає 200$. Реальна середня зарплата, а не те, що ліплять по ящику.

Так от, я вирішив поїхати за кордон. Залишити свою сім’ю, кохану, друзів, знайомих і взагалі все своє. Короче роблю по 12 годин в другу зміну. Не важливо в якій країні і ким. Приходжу з такими ж заробітчанами вночі і ледве рухаю ногами і руками. Тут багато молодих хлопців, які мають дітей і теж знімають квартири. Хоча ми всі різні наші історії зводяться до одного — дітей не нагодуєш патріотизмом, жінці не купиш нічого за любов до своєї країни, а батькам не допоможеш байками про світле завтра.

Так от, я тут прочитав, що заробітчани мають платити податок… мов не важливо, де ти працюєш у нас чи в іншій країні. Ти громадянин України і ти маєш… У мене питання — ви там часом не ох*їли? Замість того аби зробити робочі місця і гідну зарплату, ви змушуєте людей виїздити на заводи в жопу і відчувати себе там рабами, а в кінці просто збиваєте з них бабки? 20%!

Придумано не погано, але Хер вам! Не дам нікому ні копійки. Нехай хоть депортують і позбавлять громадянства. Нехай хоч сам презедент прийде мене зустрічати на кордоні. Чому я мушу робити десь, залишивши всіх своїх шоб вижити, а з мене просять податки? Чому найти роботу у сраній польщі чи чехії лекше ніж в моїй країні? Для того аби хтось забрав те, що я чесно заробив! І не я такий один.

Повірте мені. Я багато де їздив і багато ким працював, але такого безпорядку не бачив ніде. Кожен хоче кинути тебе і віджати. Майже всі мої друзі у Штатах, Бельгії, Голандії, Словакії і так далі…спочатку їхали туди просто заробити гроші і з грошима зробити бізнес. Хто шо — кафе, магазин, мийку… кожному своє. І знаєте що? Хер з них хто вернувся! Тому, що виявилось навіть, якщо ти маєш гроші і ти чесна людина, яка хоче чесно працювати і давати робочі місця іншим, в цій країні, треба відкашляти кожному спиногризу і в кінці кінців ти залишишся з дустом. При цьому всьому тебе держава, як підприємця ніяк не підтримує, а тільки вимагає. Саме тому всі вони з своїм бізнесом не тут, а за бугром.

Думайте люди…

Для тих хто буде після цього посту бризгати спинним мозгом і пищати про зраду, проплачену публікацію чи антиукраїнські настрої пишу одразу — ідіть нахер!!! Сідайте в свої маршрутки за 4 грн, їдьте на гавні яке зветься автобусом на площу петефі де буде стояти красивий фонтан через пару років, а потім пройдіться по найдовшій у Європі алеї де у кожному смітнику буде пакет."