З архіву ПУ. Йому неймовірно пощастило: Як врятувався Юдін з групи Дятлова

Єдиний, хто вижив у перевалі Дятлова Юрій Юдін розповів, як його врятувала хвороба. Всю решту життя він присвятив пошукам причини трагедії і просив поховати його поруч із загиблими друзями, передають Патріоти України.

Як пише Газета.ру, Юрій Юдін народився 19 липня 1937 року в селі Табори Свердловської області. Батько, який служив зв'язківцем на фронті, загинув в 1942 році.

Проте, Юра старанно вчився, закінчив 10 класів зі срібною медаллю. Ще в школі, на збиранні картоплі, він отримав ревмокардит — клінічний прояв ревматизму, при якому патологічний процес локалізується переважно в серце. До походу з групою Дятлова Юра брав участь в шести походах, в тому числі третьої категорії складності.

Від загибелі Юру врятувала хвороба — у перші дні походу у нього запалився сідничний нерв, через що йому довелося повернутися. "Уже почало сутеніти. Вся затримка через коня. З нами їде Юра Юдін. Він несподівано захворів і йти в похід не може. Там він вирішив для інституту набрати каменів", — записав у похідному щоденнику Юра Дорошенко.

"Поснідавши, частина хлопців на чолі з Юрою Юдіним, нашим відомим геологом, пішла в кернохраніліще, сподіваючись зібрати якісь матеріали для колекції. Нічого крім піриту та прожилок кварцу в породі там не виявилося. Збиралися довго: мазали лижі, підганяли кріплення. Юрка Юдін сьогодні їде назад додому. Шкода, звичайно, з ним розлучатися, особливо нам з Зіною, але нічого не поробиш", — додав Коля Тібо-Бріньоль.

Коли Юдін прощався з хлопцями з групи Дятлова, Людмила Дубініна подарувала йому плюшевого ведмедика. Юрій Юдін зберігав його як талісман до кінця життя. Друзі припускали, що саме тому Юдін так і не одружився, його серце залишилося там, на перевалі Дятлова, де загинула Дубініна. Юрі першому довелося впізнавати тіла загиблих друзів і їхні речі.

"Я вважаю, що одяг і спорядження учасників цілком задовольняли вимогам, що пред'являються до учасників зимових походів. Єдиним недоліком можна вважати те, що група не мала спирту, але це ніякими інструкціями не передбачено", — повідомив він на допиті.

"Потім він все життя мучився, приїжджав щороку 2 лютого в Єкатеринбург на кладовищі до хлопців і зі сльозами говорив: "Я повинен був бути з вами", - згадував Сергій Соргін, один з організаторів робіт з пошуку групи студентів.

Після інституту Юдін був розподілений в Солікамськ, де працював на магнієвому заводі. Там же, в Солікамську, він організував турклуб "Полюс", продовжуючи справу Дятлова; працював заступником голови міста з економіки. Про групу Дятлова він майже нікому не розповідав, багато його співробітників або знайомих не здогадувалися, що він один з учасників тургрупи. Юдін жив відокремленим особистим життям, без дружини і дітей.

У 1971 році за вірну службу заводу чоловік отримав трикімнатну квартиру. Житлоплощу з ним ділили мати, сестра і її дитина. До 1975 року Юдін залишився один. Дізнавшись, що його колезі дали на велику сім'ю двокімнатну квартиру, Юрій Юхимович запропонував помінятися. Угода відбулася. У новопридбаному житлі турист і прожив решту життя.