За півсотні км від околиці Києва: Занедбані будівлі без інтернету та електрики: Український блогер знайшов на Чернігівщині село-привид, по якому бродять дикі звірі (відео)

Село Новоселиця на Чернігівщині, попри свою життєствердну назву, перетворилося на справжню пустку в лісових хащах неподалік межі з Київською областю. Як влучно підмітив автор YouTube-каналу "Шукач Андрій", який особисто відвідав населений пункт і зафіксував, у якому стані перебуває колишнє людське житло, передають Патріоти України.

"Село називається Новоселиця, але воно зовсім не дотягує до цієї назви… Назва залишилася така оптимістична, щоб люди думали, що тут хтось живе, а зараз воно виглядає пусткою", – зазначає чоловік.

Електромереж у селі немає взагалі: ані ліній електропередач, ані стовпів. Про те, що колись тут таки було світло чи радіо, нагадують хіба керамічні ізолятори — місцеві називають їх "фішками", – що подекуди збереглися на старих хатах.

З мобільним зв'язком теж біда: покриття ловить на 1-2 поділки, а про інтернет годі й казати.

Дістатися Новоселиці – окрема історія: асфальту тут ніколи не було, а торф'яний ґрунт після дощів перетворюється на суцільне місиво з канавами глибиною по коліно. Проїхати можна хіба на позашляховику чи мотоциклі.

Мазанки 1950-х років

На вулиці Партизанській блогер натрапив одразу на кілька типів забудови, і різниця між ними впадає в очі. Дерев'яні та глиняні хати-мазанки, зведені ще у 1950-х, потроху здаються часу: печі провалилися, дахи проламалися під вагою дерев, що падають, а колодязі у дворах хто завалив, хто накрив шифером.

На деяких дахах, щоправда, досі тримається автентична червона глиняна черепиця – візитівка традиційної архітектури Чернігівщини.

"По цим будиночкам видно, як відрізняються забудови сучасні й ці старі, які будувалися у 50-ті роки. Зараз будують кам'яні будиночки, раніше будували з дерева", – коментує блогер.

Поруч із занедбаними мазанками трапляються й доглянуті дачні ділянки – їх утримують приїжджі господарники. На вікнах таких будинків – залізні віконниці від мародерів, а молоді фруктові сади обтягнуті сіткою, щоб уберегти врожай від диких звірів. На одній із хат навіть залишили напис "Приватизовано".

Без постійних мешканців село фактично віддали природі: у заростях клену, папороті та бур'янів біля будинків вільно бродять косулі. Усе ж повністю безлюдним місце не назвеш – блогер випадково зустрів тут людей на позашляховику, які запевнили, що в окремих хатах час від часу таки живуть.

"Вони кажуть: "Як ти сюди доїхав? Сюди ніхто не приїжджав ніколи". Пояснили мені, що це все заросло, бо зараз погода така дощова. А так приїжджають люди на джипі, бо на іншій машині сюди не заїдеш", – розповідає чоловік.