"Загрозою смерті виховувати байдужість до слабких і беззахисних - це за межами всього. А для педагога взагалі злочин", - Голобуцький

"Дітей загиблого бійця "Азова" - 11-річну Сашу і 12-річного Богдана - не пустили до бомбосховища школи №40 в Святошинському районі під час вчорашньої ракетної атаки. Уламки ракети рухнули якраз десь там недалеко", - пише політтехнолог Олексій Голобуцький на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Привід: діти були з песиком, "а раптом в когось з інших школярів алергія?". Мама, котру зірвали з роботи перелякані діти, намагалась отримати в директорки відповідь, хто би ніс відповідальність, якби з дітьми, котрих свідомо лишили поза сховищем, сталось найгірше? Директорка спокійно посилається на правила.

Ситуація бридка і абсурдна. Чи ми з 24 лютого 22-го не бачили фото і відео людей з песиками, котиками, кролями, папугами в сховищах, евакопотягах, на станціях метро?.. Нікому це не заважало рятувати свої життя і життя інших. Тим більше - життя дітей.

Охоронець дітей просто прогнав, "не дозволено". Але він - не педагогічний персонал, до нього питань менше (хоча все одно є). А от директорка послалась на якісь "правила" і прямо заборонила. Тобто, вона розраховувала, що діти кинуть малого друга під гуркотом ракет і ППО, а самі рятуватимуться? І спокійно сприймуть, якщо лишений сам на вулиці песик таки загине - хоч би й від інфаркту (в такої дрібноти то часто трапляється від страху)?

Яка ж це мерзота і моральний бруд...

--

Правила чи ні, але от конкретно через це жінці нема чого робити в педагогах. Загрозою смерті виховувати байдужість до слабких і беззахисних - це за межами всього. А для педагога взагалі злочин.

Хоча, звісно, ніхто її не звільнить. Аморальність не карана ККУ. Як і свинська невдячність - скільки б діти не питали "От за це загинув наш тато?". Війна все ж максимально контрастно виставила наперед і найкраще, і найгірше в суспільстві".