"Заміна Богдана на Єрмака не означає перемогу Путіна над Коломойським", - експерт

"Пишуть, що заміна Богдана на Єрмака означає перемогу Путіна над Коломойським. Все не так просто", - пише громадський діяч та викладач Києво-Могилянської бізнес школи Валерій Пекар, передають Патріоти України, та продовжує:

"1. Світом править не таємна ложа, а явна лажа. Все, що ми бачимо, є не результат таємних змов та підкилимних ігор досвідчених гравців, а сплетення напіввипадкових подій та наслідків впливу особистих рис різних людей, їхніх емоцій, упереджень, помилок і забобонів. Це стосується і нас з вами, і можновладців, які нічим не відрізняються від нас з вами.

2. Спроба представити справу так, нібито люди Путіна воювали з людьми Коломойського і перемогли, не має жодного відношення до реальності. Реальність полягає в тому, що всі люди на Банковій мають свої переваги і недоліки, і комбінація їхніх особистих рис призвела до особистісних конфліктів, взаємної втоми, зміни ступеня наближеності до лідера тощо. Результат - кадрові перестановки.

3. І тут вступає в силу організаційна культура. У клановій управлінській культурі ("червоній" культурі, у термінах інтегральної динаміки) люди важливіші за правила, принципи і цілі. Це означає, що будь-яка кадрова перестановка міняє все - всю систему відносин і навіть ціль системи (на відміну від бюрократичної "синьої" культури, де кадрові перестановки ні на що не впливають). Богдан мав одні пріоритети, Єрмак інші - і це означає, що пріоритети Банкової помінялися, так само як і всі процеси прийняття рішень та внутрішні критерії ефективності.

Таким чином, зміна фокусування на швидке примирення з Росією є не причиною кадрових змін, а її наслідком. Але це ще не все.

Слабкість інституцій (систем, процесів) у "червоній" клановій культурі потребує мікроменеджменту з боку керівника. Але у центрі системи мікроменеджменту мусить знаходитися сильний мікроменеджер. Він нікому не довіряє і нічого не делегує, він працює майже цілодобово і підміняє собою всі інституції. Він виснажується, але якось майже встигає опрацювати потік управлінських рішень. Все, що не встигає, просто відкидається. Думаю, приклади у вас перед очима.

Що ж відбувається тоді, коли в центрі системи мікроменеджменту постає не сильний мікроменеджер, а сильний арбітр? Тоді відбувається "феодалізація" інституцій. За круглим столом опиняються представники кланів. Кожен з них, з одного боку, є керівником свого клану, з іншого боку - свого роду делегатом від цього клану за круглий стіл. Типові приклади - "башти Кремля" за столом у Путіна чи олігархи в епоху Кучми.

Що ж відбувається, коли фігура в центрі не є ані сильним мікроменеджером, ані сильним арбітром? Система починає дезінтегруватися, клани стають все більш незалежними і починають потроху воювати один з одним. А потім шукатимуть союзників у цій боротьбі поза межами системи.

У наших умовах поки що сформовані лише два клани - правоохоронний і судовий. Дезінтеграція системи "круглого столу" призведе до пришвидшення формування інших кланів. А далі вони почнуть шукати арбітра, бо без нього все розвалюється. А далі знайдений арбітр почне підгрібати систему під себе. Це закономірності еволюції управлінських систем у "червоній" клановій культурі, яка має лише три варіанти розвитку подій: сильний лідер у центрі (в ролі мікроменеджера, або диктатора, або арбітра, або інше), або дезінтеграція, або інституційна розбудова (трансформація у "синю" бюрократичну культуру - культуру правил, процесів і порядку). Шкода, що останнім з цих варіантів ніхто не опікується".