"Заповідник "Гетьманська столиця" в Батурині. Чудова ілюстрація ставлення до людей в Україні", - політтехнолог Голобуцький

"Натомість в метрі від нього є дерев'яна будка, сморід від якої збиває з ніг метрів за 20. Хотів сфотографувати, але так і не втрапив моменту, щоб там не було людей (бо вийшло би реально незручно – так, ніби я спеціально фотографую когось, хто заходить до туалету чи виходить з нього). Однак факт лишається фактом: пафосна європейська локація – і смердюча дерев’яна буда замість туалету.

А під постом - фотка вже від палацу Розумовського. Також не так давно оновленого (хоча вже де-не-де потрісканого і обваленого). Сам факт оновлення старовинної пам’ятки можна оцінювати по-різному. Комусь подобається, що палац освіжили і він не виглядає руїнами. Мені як історику більш цінним видається «натуральний» старий вигляд історичної будівлі, нехай і менш глянцевий.

Але найбільше враження знов лишив не палац. Бо там все зробили, помалювали, відремонтували, плитку довкола виклали... А туалет так само не працює. Хоча вхід платний. Зате є отака дерев'яна коробка – ймовірно, з залишків риштувань стулили на два цвяхи. Здалеку – так ніби крихітні сірі вулики. Зблизька – ті ж вулики, тільки засрані, вибачаюсь.

Так що підсумок мандрівки: можна побудувати що завгодно, відремонтувати як завгодно ідеально, але для мене сучасний Батурин асоціюватиметься все одно саме з цими двома дерев'яними туалетами. І смородом від них. Хоча, звісно, "Разруха не в клозетах, а в головах" (с)".