Завдяки чому ворог продовжує наступати по напрямку Гуляйполе — Оріхів та здійснює подібні дії щодо Добропілля... - Костянтин Машовець

Низка російських військових оглядачів (з категорії більш-менш адекватних) у своїх останніх оглядах звернули увагу аудиторії на кілька ділянок і напрямків фронту, де російські війська й надалі мають «певні труднощі» в тактичній зоні. І хоча, скажімо так, у загальному сенсі вони праві, все ж варто спробувати розглянути ці «труднощі» детальніше, саме з нашої точки зору. Оскільки очевидно, що не варто покладатися лише на думку російських джерел, аби уявити собі більш-менш збалансовану картину того, що відбувається...

Тому сьогодні — одна з таких ділянок. Мова йде про стик операційних зон двох російських угрупувань військ (УВ) «Центр» і «Восток», тобто про Новопавлівський і Великоновоселівський напрямки.

Противник (російські війська) продовжує вести активну оборону в смугах своєї 29-ї загальновійськової армії (ЗВА) УВ «Восток» та 90-ї танкової дивізії (тд) УВ «Центр», аби запобігти подальшому просуванню передових українських частин і підрозділів у двох оперативно-тактичних напрямках — Піддубне — Богатир та Воскресенка — Велика Новосілка.

Крім того, частиною сил УВ «Центр», противник, очевидно, продовжує спроби дістатися до району Новопавлівки, діючи по напрямках Новосергіївка — Новопавлівка та Котлярівка — Новопавлівка.

Станом на вчорашній вечір російське командування так й не змогло у повній мірі вирішити обидва ці завдання. Збройні сили України (ЗСУ) продовжують просуватися в тактичній зоні в смузі російської 29-ї ЗВА і досить успішно обороняються в районі на схід від Новопавлівки.

1. На цих напрямках противник діє наступними силами та засобами (приблизно):

+ 29-а ЗВA

- 36-та окрема мотострілецька бригада (омсбр)

- 39-та омсбр зі складу 68-го армійського корпусу (АК)

- Зведена тактична група (TГр) 18-ї кулеметно-артилерійської дивізії (кулад), також з 68-го АК

- 200-та артилерійська бригада (абр)

- 430-й мотострілецький полк (мсп)

- Можлива присутність підрозділів 90-ї танкової дивізії в смузі цієї армії (найімовірніше, можна говорити про підрозділи її 6-го танкового полку та 228-го мотострілецького полку)

- На лівому (південному) фланзі також можливо, що діють підрозділи 120-ї дивізії морської піхоти (дмп), це «реорганізована» колишня 336-та окрема бригада морської піхоти (обрмп) Балтійського флоту (БФ)

+ 90-а тд

- 6-й, 80-й і 239-й танкові полки (тп) – ймовірно, частина сил 6-го танкового полку, діє в смузі 29-ї ЗВА

- 228-й і 428-й мсп – ймовірно, 228-й мсп також був перегрупований своїми основними силами у смугу 29-ї ЗВА

- 400-й самохідний артилерійський полк (сап)

- Ймовірно, у смузі цієї дивізії також діють підрозділи 41-ї ЗВА УВ «Центр» (наприклад, однієї з її трьох мотострілецьких бригад — 35-ї, 55-ї або 74-ї омсбр).

Очевидно, на початку або в середині осені нинішнього року частину смуги 90-ї танкової дивізії передали 41-й ЗВА УВ «Центр», що дозволило російському командуванню виділити частину сил 90-ї тд для застосування у смузі сусідньої 29-ї ЗВА та на правому фланзі УВ «Центр», у напрямку Дружківки, вздовж річки Казенний Торець. Наразі й там і там зафіксовані підрозділи 90-ї тд.

2. Поточна ситуація на обох вищезазначених оперативних напрямках характеризується досить активними діями сторін у тактичній зоні. Це, у свою чергу, дозволило їм досягти певних тактичних результатів, зокрема:

- По напрямку Новосергіївка — Новопавлівка противник здійснив серію інфільтраційних дій силами штурмових груп зі складу своїх передових підрозділів. Однак йому не вдалося досягти значного їх просування в бік Мар’ївки та Новопавлівки. Лише діючи уздовж обох берегів річки Солона з боку Новосергіївки та Котлярівки, в районі сіл Новомиколаївка та Муравка, він зумів добитися проникнення кількох своїх піхотних груп. Однак їх подальше просування, очевидно, було заблоковано та зупинено в районі села Біляківка. Наразі, ймовірно, ЗСУ намагаються чітко визначити місця укриття російських інфільтратів у селах Муравка і Новомиколаївка, а також у районах на північ від них, за річкою Солена, аби в подальшому «зачистити» їх.

- Подібні дії російського командування по напрямку Котлярівка — Новопавлівка не принесли йому навіть такого досить скромного успіху. Лише одна російська штурмова група (до 4-5 в/сл) на південний захід від Котлярівки змогла пройти у напрямку на захід через одну з лісопосадок до 700-750 метрів. Після цього її також зупинили і заблокували

- У районі між річками Вовча і Солона (тобто в напрямку Новопавлівки) противник, час від часу, продовжував спроби покращити тактичне положення своїх передових підрозділів.

По напрямку Горіхове — Новопавлівка російське командування регулярно намагається «відтіснити» передові українські підрозділи на північний захід і захід від села Горіхове. І це цілком зрозуміло, продовжуючи утримувати свої позиції там, українські війська створюють досить очевидну флангову загрозу не лише для тих російських підрозділів, які діють безпосередньо в районі села Горіхове, а й для тих, які діють південніше, у районі села Дачне, оскільки українські позиції розташовані досить глибоко, у тактичному сенсі, ЗА їхнім правим флангом (до 9 км).

У свою чергу, у районі села Дачне російське командування також досить активне, періодично проводячи контратаки по напрямку Дачне — Новопавлівка, вздовж однойменної дороги. Поки що — безрезультатно для себе. Активність противника в цьому районі також цілком зрозуміла. Передові українські підрозділи по напрямку Запоріжжя (село) — Дачне вже знаходяться менш ніж за 2,5 км від останнього (хоча й на протилежному березі річки Вовча), а по напрямку Новопавлівка — Дачне — менш ніж за 3,5 км.

Наразі місцеве тактичне командування російських військ вперто намагається утримувати позиції кількох своїх малих піхотних груп у районі села Філія (які засіли безпосередньо в самому селі та в лісі на південний захід від нього). Воно може забезпечувати і підтримувати їх лише через дві невеликі балки, що тягнуться туди саме з боку села Дачне. У разі, якщо ЗСУ продовжать просуватися на Дачне із заходу і північного заходу (тобто з боку Новопавлівки та села Запоріжжя), положення цих «впертих» стануть дуже незавидними. Ситуація для противника на цій ділянці може ще більше погіршитися, якщо ці дії ЗСУ будуть відбуватися синхронно.

Тому, фактично, російське командування постійно намагається «відтіснити» українські штурмові групи від Дачного, саме на північ, у напрямку Новопавлівки. Оскільки від українських підрозділів, що наступали раніше з боку села Запоріжжя, село Дачне відокремлене річкою Вовча, яка на цій ділянці досить широка.

Наразі село Дачне є одним із двох сіл у Дніпропетровській області України (разом із Новомиколайвкою на Олександрівському напрямку), які досі перебувають під контролем російських військ.

- Однак основні події, стосовно цих напрямків, очевидно, розгортаються на південь від дороги N-15 Запоріжжя — Донецьк, де українські війська продовжують тактично успішні контр-наступальні дії. У цьому сенсі варто зазначити, що якщо на оперативно-тактичному напрямку Піддубне — Богатир (тобто на північ від цієї дороги) російське командування змогло стабілізувати ситуацію, то південніше (у напрямку Воскресенка — Велика Новосілка), очевидно, воно дійсно має «певні тактичні труднощі».

ЗСУ продовжили розширювати свій плацдарм на річці Мокрі Яли, який вже простягається від місця її впадіння у річку Вовча до району на схід від села Веселе. У звітний період в результаті активних штурмових дій передові українські підрозділи змогли вибити противника з сіл Перебудова, Комар, Федорівка.

Противник досі утримує низку позицій у лісі на північно-східній околиці села Комар, на зруйнованій фермі на південний схід від нього та в районі перехрестя доріг на схід від Перебудови. Однак, очевидно, передові українські штурмові групи продовжували наступати з півночі на південь уздовж обох берегів річки Мокрі Яли. В результаті їм вдалося не лише звільнити село Федорівка на західному березі річки, а й просунутися вздовж східного берега, досягнувши району на схід від села Веселе.

Крім того, діючи з рубежу Воскресенка-Малеєвка у південно-східному напрямку, ЗСУ одночасно досягли майже південних околиць села Веселе (очевидно, що позиції передових українських штурмових груп вже знаходяться менш ніж за 1 км від нього). Фактично, російські піхотні групи впевнено утримують в цьому районі, на західному березі річки Мокрі Яли, лише саме село Веселе та невелику ділянку між ним і Федорівкою, приблизно 2,6 км на 600 метрів.

- По напрямку Шевченко — Бурлацьке противник, ймовірно, також зумів стабілізувати ситуацію. Передові українські штурмові групи продовжували закріплюватися в районі села Шевченко, раніше відтіснивши противника до сіл Привільне, Вільне Поле і Бурлацьке, а також, протягом звітного періоду, не проводили активних штурмових дій по цьому напрямку.

Більше того, ймовірно, противник на ділянці між селами Веселе і Бурлацьке явно не має достатньо сил, аби її прикрити, оскільки передові українські штурмові групи трохи раніше вже вийшли на дистанцію менш ніж за 3 км від східних околиць села Скудне і змогли там закріпитися.

Таким чином, цілком можливо стверджувати, що українські війська, діючи на оперативно-тактичному напрямку Воскресенка — Велика Новосілка, зосереджуючи основні зусилля саме на південь від дороги Запоріжжя — Донецьк, вздовж річки Мокрі Яли (як по її західному, так і по східному берегах), у загальному напрямку з півночі на південь, змогли просунутися на глибину у понад 8,5 км за 3 тижні активних наступальних боїв.

Внаслідок цього ЗСУ змогли звільнити досить значний район Донецької області України (приблизно Зелений Гай — село Запоріжжя — Федорівка — Шевченко).

3. Щодо подальших перспектив розвитку ситуації по цих напрямках, то рекомендую своїм постійним читачам звернути увагу на один із пунктів мого попереднього огляду цих напрямків від 25.10.2026, у якому я писав, що, ймовірно, українське командування, в контексті активних наступальних дій в тактичній зоні на досить широкій по фронту ділянці (яка явно перевищує їхні поточні бойові можливості на цих напрямках) буде змушене, так чи інакше, звузити напрямок застосування своїх основних зусиль. Особливо коли противник вживає досить успішні заходи для уповільнення українського наступу та мінімізації його темпів на кількох ділянках одночасно.

Власне, саме так і сталося. Насправді наступальні дії ЗСУ на обох цих напрямках за цей час звузилися до однієї ділянки — району сіл Перебудова, Комар і Федорівка. На інших ділянках, очевидно, ситуація поступово стабілізувалася.

Українські війська у звітний період переважно зосередилися на закріпленні досягнутих рубежів і позицій, а також на «зачищенні» малих піхотних груп противника, які ще залишалися в бойових порядках їх передових підрозділів. Наразі такі залишаються лише в районі села Філія та на північний схід від Новопавлівки (поблизу сіл Новомиколаївка та Муравка), решту ліквідовано.

Однак, на мою думку, це не означає повного і остаточного припинення активних наступальних дій ЗСУ, принаймні на Великоновоселівському напрямку. З однієї простої причини. У ГШ ЗСУ служать не ідіоти, там добре знайомі із основами найпростіших математичних розрахунків, а також з основами оперативного мистецтва.

Крім того, аби зрозуміти загальне оперативно-стратегічне значення наступальних дій ЗСУ саме на стику двох російських угрупувань військ (УВ «Восток» і УВ «Центр»), достатньо пошукати і знайти відповіді на два прості, з точки зору оперативного мистецтва, питання, а саме:

- Насправді, завдяки чому, російське угрупування військ «Восток» наразі продовжує наступати по загальному напрямку Гуляйполе — Оріхів (тобто на своєму ЛІВОМУ фланзі), а УВ «Центр» здійснює подібні дії щодо Добропілля (тобто на своєму ПРАВОМУ фланзі)?

- А інше питання, скажімо так, є дещо дискусійним. Чи зможуть обидва ці угрупування продовжувати наступальні операції на своїх, відповідно, лівому флангу (УВ «Восток») і правому флангу (УВ «Центр»), якщо їхні ПРОТИЛЕЖНІ, «стикові» фланги, внаслідок продовження українського наступу, почнуть суттєво (тобто в оперативному масштабі) розтягуватися?

Відповідь на перше питання очевидна. В першу чергу, ці російські угрупування просуваються на вищезазначених напрямках (флангах) завдяки КОНЦЕНТРАЦІЇ там власних сил і засобів. Й перш за все, за рахунок решти частин своїх операційних зон, включно зі своїми СТИКОВИМИ флангами. До речі, саме тому український контрнаступ був організований і здійснений саме в тій частині операційної зони російського УВ «Восток», яка безпосередньо прилягає до лівого флангу УВ «Центр».

Відповідь на друге питання наразі явно не є очевидною. Оскільки це безпосередньо пов'язано з оцінкою реальної спроможності ЗСУ в нинішніх обставинах продовжувати (тобто поглиблювати) свої наступальні дії настільки, аби це змусило командування російського УВ «Восток» у більшій мірі, а командування російського УВ «Центр» в меншій, замислитися про необхідність перегрупування на свої стикові фланги ДОДАТКОВИХ сил і засобів. Особливо, зі складу власних ударних оперативно-тактичних угрупувань, зосереджених і розгорнутих чітко на протилежних, з їх спільним стиком, флангах.

Поки що російське командування, очевидно, справляється з відповідями на ці питання, головним чином маніпулюючи своєю 90-ю танковою дивізією зі складу УВ «Центр» та 120-ю дивізією морської піхоти зі своїх стратегічних резервів. Більше того, воно справляється настільки вдало, що навіть змогло виділити частину сил 90-ї танкової дивізії для участі в наступі на Дружківку. Але це – лише, поки що ...

Якщо ЗСУ все ж зможуть наблизитися впритул до Великої Новосілки, а також відновити наступальні дії на північ від дороги Запоріжжя — Донецьк, вздовж річки Вовча, то ситуація в цьому сенсі може змінитися дуже радикально.

Джерело