"Здичавілі" англійці: Хто та як ходить по гриби у Великобританії, - блогер

Страх перед невідомим сильніший, і для переважної більшості британців гриби залишаються "забороненим плодом", що однаковою мірою вабить і лякає.

"Обіцяй не дивитися по кущах! – діловито налаштовує мене приятель-англієць на початку прогулянки. – Ми просто дихаємо, споглядаємо й нічого не збираємо". Навчений гірким досвідом, він добре знає, про що говорить", - пише Ірена Таранюк у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжує:

"Зі щасливим вереском, приглушеним зойком або й мовчки, але рішучо, я подекуди покидаю його, спантеличеного, – зникаючи десь у гущавині. А тоді, подряпана, але щаслива, виринаю з "призом" – грибочком, а як пощастить, то й кількома.

Мало що може зрівнятися з насолодою від вдалого походу по гриби. Моховики, печериці, маслюки – а тоді підберезовики, підосичники, польові білі, не рахуючи опеньок, "лісових курчат", глив або рядовок – британські ліси восени ваблять багатьма спокусами.

Щоправда, не всіх. Бо збирання грибів – дозвілля для втаємничених, а в околицях Лондона зурбанізоване населення британської столиці воліє на ризики не наражатися і всілякими там звабами "континенталів" із Європи не спокушатися.

Але і в сільській місцевості знайома на ім'я Патриція – з родини англійських фермерів у кількох поколіннях – дозволила мені, гостюючи в неї, зібрати врожай зимових опеньок у своєму садочку, приготувати – посмажити з цибулею в сметані. Але скуштувати довго не наважувалася.

Звичайно, є британці, які гриби і збирають, і готують, і навіть не бояться їх їсти. Але з мого досвіду, їх меншість, та й та малопомітна.

Не допомагають навіть численні теле- і радіопрограми, де імениті кухарі, всіяні мішленівськими відзнаками, навчають потенційних гурманів мистецтва готувати вишукані страви із зібраних власноруч грибів – здорової альтернативи м'ясному білку.

Страх перед невідомим сильніший, і для переважної більшості британців гриби залишаються "забороненим плодом", що однаковою мірою вабить і лякає. Зміни з іншими "збирачами" – лісових ягід і горіхів – помітні, але в дрібних, порівняно з Україною, масштабах: хтось, вигулюючи собаку, назбирає в пластиковий контейнер дику ожину, хтось не зможе встояти перед багряними ягодами шипшини чи спокуситься сірувато-синіми плодами терену для домашньої наливки.

Але, як підсумувала одна давня знайома, хобі якої – довгі прогулянки, "ми, британці, втратили зв'язок із природою і воліємо навіть лісові ягоди шукати на поличках супермаркету, а не в лісі".

У зв'язку з цим пригадую, як колись давно разом із сином, що на той час мав років сім-вісім, надибала розлогу липу, всипану духмяним цвітом, і вирішила зібрати трохи цвіту та насушити для зимового чаю. Він мене присоромив: "Мамо, але ж англійці так не роблять!".

А на моє слушне зауваження, що англійці липовий цвіт купують у магазинах натуральних продуктів – health shops, син із безпосередністю допитливого дитячого розуму запитав: "Мамо, то українці розумніші за англійців?".

Довелося терміново пояснювати дитячою мовою, що: а) не можна так узагальнювати; б) українці не такою мірою втратили зв'язок із природою; в) але і це правда не про всіх, бо і в Україні є багато людей, які не шукають, не збирають і не сушать дикі трави-гриби-ягоди.

Та даруйте цей відступ – повернімося до грибів!

Так насправді грибний сезон у Британії не припиняється навіть узимку. Один мій добрий друг, який і заразив мене своєю пристрастю до грибів, полюбляв гуляти у лісочку на самісіньке Різдво, і якось приніс із такої прогулянки пакуночок смачнющих сірих глив. Справжній делікатес до святкового столу!

Грибників у лісах, гайочках і просто чагарях у "зеленому поясі" довкола Лондона останні кільканадцять років і справді стало більше – але коли з ними заговориш, то відразу вгадуєш за акцентом "англійську з Європи".

Найчастіше такі збирачі – чехи, словаки, литовці чи поляки. Рідше це будуть якісь "здичавілі" англійці.

Деякі тутешні лісництва вводять обмеження на те, скільки і чого можна в лісі зібрати. Скажімо, в лісовому масиві Еппінг-форест на північному сході Лондона треба заповнити форму із заявкою на збір грибів у якийсь один день на рік.

Якщо в обраний вами навмання день періщить дощ, іде сніг, і ви не знайдете навіть червивого грибного огризка, не чекайте співчуття – ваш дозвіл був на 13 жовтня, от і забирайтеся додому з порожніми руками.

В інші дні збір грибів суворо заборонено, а якщо рейнджер знайде у вас гриби, а документа про дозвіл збирати саме в цей день у вас немає, доведеться висипати.

Тому краще збирати в тих місцях, де немає регулювання, обмежень і обов'язкових ліцензій. Понадто, таких більше. Але ні, зігнутися і зрізати в лісі, потім чистити, заморочуватися – це більшості знайомих британців не до снаги.

Куди простіше заплатити 16 фунтів за 10 грамів морожених "диких грибів" у модному супермаркеті. Менше клопоту – і немає сумнівів, що знайдене в лісі не є якоюсь блідою поганкою, від якої отримаєш розлад шлунку або й гірше.

Інший варіант – те, що робить мій приятель і частий попутник прогулянок на природі. Хочеш поласувати свіжоприготованими грибами – заведи собі друзів з України і прийди до них на вечерю. За якою можна спокійно забути оте "не лазь по кущах" – і попросити добавки: "Парасольки в клярі – ням, мої улюблені".

Джерело: ВВС Україна
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Ключові сигнали від Заходу для України після виборів у Росії, - політолог

понеділок, 18 березень 2024, 23:30

"Сьогодні важливий день, у ньому можуть бути сигнали того, як буде розгортатися ситуація навколо війни. Бо сьогодні світ має відреагувати на путінський фарс під назвою вибори", - пише політолог Віктор Андрусів у своєму Телеграм-каналі, передають Патріо...