"Жодне "я" не є кращим за наше "ми": Скандинавські уроки для України

"Рівень довіри у світі знижується десятиліттями. Однак є країни-винятки, у яких існує презумпція довіри. Серед них — Швеція, Данія, Норвегія, Фінляндія. Упродовж останніх 20 років — з 1996 до 2015 — у Швеції та Норвегії понад 60% громадян вірять, що більшість людей заслуговують на довіру. Високий рівень довіри демонструють також Фінляндія і Нідерланди", - пише засновник One Philosophy Group Наталія Попович у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжує:

"Водночас в Україні рівень довіри знизився з 28,8% у 1996 році до 23,1% у 2011 році. Про це свідчать дані World Values Survey, яке проводиться з 1981 року соціологами зі Швеції. Українцям варто плекати довіру, переймаючи практики довіри нордичних країн. Адже ті країни, у котрих люди одне одному довіряють, є одними з найбагатших і найщасливіших країн у світі.

Якою може бути довіра в суспільстві?

Коли я познайомилася з Данією у 2016 році, мене приголомшили прості, але потужні ознаки довіри в цій країні. Тут довіра — це презумпція не лише невинності, а й адекватної поведінки співгромадян, очікування, що громадяни можуть розраховувати одне на одного. Вона описана так: «Данська культура базується на очікуванні, що співгромадяни та державні установи заслуговують на довіру». Тут працівники магазинів упевнені, що якщо хтось забув про гроші, то обов’язково повернеться, щоб заплатити за товари чи послуги. Довіра передбачає відсутність потреби брати з собою торбу в їдальні, якщо відходиш від столика, щоб взяти каву чи знайти дитину. Тут панує безапеляційна дисципліна оплати проїзду в поїздах. Люди поспішають допомогти одне одному, коли в аеропорту чи на залізничному вокзалі трапляється проблема з чиїмось багажем. Така поведінка була нормою для українців часів Майдану, але зовсім не характерною для України інших періодів, ще менш звичною для США чи Росії - знаю про це зі свого досвіду проживання в цих країнах.

До речі, Вахтанґ Кебуладзе наголошує, що досвід Майдану — це той фундаментальний досвід, який може почати формувати в Україні презумпцію довіри, той соціальний клей, якого так бракує зараз Україні. Однак цей процес потребує кілька поколінь, поки оздоровиться суспільство, зранене радянським тоталітарним режимом з його імітацією спільнот і атмосферою страху.

Чому нам варто вчитися у скандинавських країн?

Скандинавія — це батьківщина відомих брендів: від IKEA до LEGO, Spotify і Bang & Olufsen. За винятком Норвегії, ці країни не володіють особливими запасами корисних копалин. Тож їхній добробут цілком залежить від якості людського капіталу їхніх суспільств. Водночас вони входять до першої п’ятнадцятки країн за показником ВВП на душу населення та перебувають у першій десятці рейтингу країн світу за показником рівня розвитку інновацій.

Швеція, Норвегія, Данія разом із їхніми нордичними «кузинами» — Фінляндією й Ісландією — досягли особливого балансу персонального комфорту, економічної моці та соціального захисту. Загальне податкове навантаження у Швеції становить 44,1% до ВВП, у Данії — 45,9%, у Фінляндії — 44,1%. Водночас високий рівень оподаткування в них поєднується з одними з найбільших у світі інвестицій держави в охорону здоров’я та освіту громадян, а також позитивно корелюється з високим рівнем зайнятості населення. Усупереч очікуванням, найменший рівень безробіття у розвинених країнах там, де є найвищі податки й серйозна система соціального захисту. США й інші країни, у яких податки нижчі, мають значно вищий рівень безробіття.

Високий рівень задоволеності також корелюється з найменшою серед країн ОECD нерівністю доходів населення. У Данії найбагатші 10% осіб заробляють у 5,2 більше, ніж найбідніші 10%. Для порівняння — найбагатший 1% американців отримують 20% національних доходів, але найбагатший 1% данців лише 6%.

Ці країни також мають низький рівень корупції. У Corruption Perceptions Index Данія, Фінляндія, Швеція та Норвегія входять до десятки найменш корумпованих серед 180 країн.

У нордичних компаніях зазвичай не ієрархічні, а горизонтальні організаційні структури. Формат їхньої роботи — егалітарний і практичний, ніколи не пафосний чи ексклюзивний. У них заведено працювати і їсти разом. За моделлю велосипеда складно розрізнити, хто в компанії кур'єр, а хто CEO. Тут панує абсолютна рівність прав чоловіків і жінок, зокрема, у тому, хто працює, а хто турбується про дітей. Ці обов’язки розподіляються порівну за рішенням батьків.

Відомий закон Янте — жодне «я» не є кращим за наше «ми» — залишається актуальним, але дещо збалансований повагою до індивідуальності 21-го сторіччя. Однак попри широкий соціальний захист і колективізм закону Янте, ці країни характеризує високий рівень індивідуалізму за шкалою Хофстеде. Тут цінують високий рівень самозарадності, індивідуальної відповідальності та ухвалення рішень.

Чого нам варто вчитися у скандинавських країн?

Під час Employer Leadership Summit 2019 ми спеціально організували панель за участі представників скандинавського бізнесу, щоб дізнатися про рецепти, які стимулюють розвиток культури довіри у Скандинавії.

Спільні цінності. Зі слів організаційного психолога з більш ніж 10-річним досвідом Сюзан Зальцбренер, що більше різноманіття в суспільстві, то менше в ньому довіри. Що робити? Вибудовувати спільні цінності. Наприклад, у Данії до переосмислення цінностей підійшли дуже практично. 2016 року Бертель Гаардер, міністр культури Данії, попросив данців надіслати цінності, які вони вважають важливими для себе. Понад 2500 відповідей надійшло на його запит. Міністерство сформувало з них 20 і виставило на онлайн-голосування.

Понад 300 000 людей узяли участь у голосуванні за ключові цінності Данії. Унаслідок міністерство виокремило 10 найголовніших цінностей: свобода особи та демократії, рівність гендерів, рівність доходів і рівність перед законом, хюге як особлива атмосфера спілкування й гармонії, соціальна захищеність і висока якість державних послуг, довіра, данська мова, спільноти та волонтерство, ліберальні цінності і християнська спадщина. До речі, християнство у скандинавів на глибинному рівні спонукає поважати гідність людини, а вільний спосіб мислення дозволяє людям обирати стиль свого життя, не ризикуючи бути засудженими.

Принцип самозарадності та відповідальності. У нордичних країнах є очікування, що працівники самі придумають розв’язання проблеми, з якою зіштовхнулись на шляху до досягнення цілей, і довіряють їхньому здоровому глузду. Помилок не соромляться, але вірять, що правила, принципи, дисципліна максимально допомагають їх уникати.

Сюзан Зальцбренер розповіла, що в Implement Consulting Group принцип самозарадності і відповідальності проявляється у тому, що всі консультанти мають можливість витратити стільки коштів на клієнтів, скільки вважають за потрібне. Є лише одна умова — консультанти ухвалюють рішення, ніби це їхня компанія. Відповідно — усі економлять. Рішення про підвищення ухвалюються виключно на основі заслуг, а консультанти мають можливість самі собі обирати керівника. Це створює здорову конкуренцію серед партнерів фірми за те, щоб бути не тільки кращим експертом, а й кращим управлінцем.

Там переконані, що якщо ти проявляєш до людей високий рівень довіри — ти задаєш і високий рівень відповідальності. Про це розказав Андреас Флодстром, CEO та засновник Beetroot Ukraine & Beetroot Academy.

Відносини і якість життя переважають над матеріалізмом і конкуренцією між людьми. За методологією Молінські, прямота — одна з найскладніших для розуміння характеристик представників нордичних країн. З одного боку, скандинавами керують здоровий глузд, цілковита чесність і небажання витрачати час на зайві пояснення, тому вони віддають перевагу говорити усе, як є. З іншого боку, як зазначив Андреас Флодстром, для шведів дуже важливою є гармонія, а от українці значно краще вміють висловлювати своє незадоволення і створювати позитивні конфлікти.

Командність. Ще важливо зазначити культуру нагород, характерну для нордичних країн. Незважаючи на високий рівень автономії та індивідуалізму, скандинави — чудові командні гравці, які керуються консенсусом у своїй роботі. Їх привчають не вивищувати власні досягнення: данські вчителі у школах не називають прізвища найкращих учнів. Натомість вони просто дякують усім за зусилля. Це продовжується і в корпоративних культурах, де результати не окремих підрозділів, а усієї компанії впливають на бонуси чи підвищення колег. Навіть якщо окремий підрозділ заробив більше — нагорода є спільною для всіх.

Мінімалізм у всьому. З мого досвіду, скандинави також практикують мінімалізм і мінімум формальності в усьому. Багато з них віддають перевагу зручному і практичному одягу для пересування на велосипедах — і це не робить їх менш стильними. Це практикується також у рівному спілкуванні між колегами, незалежно від посади чи рангу. Водночас це балансується їхньою любов’ю до життя й імпульсивністю у тому, щоб отримати насолоду. Тож тут можна побачити людей, одягнених на блошиному ринку, але з новою торбинкою Gucci через плече.

Нордичний оптимізм. Голова правління та директор BIIR Томас Сілесен підмітив, що українці часто скаржаться, тому що знають свій потенціал, але не можуть його реалізувати. Він додав, що іноді це залежить від здатності ухвалювати рішення, виходячи з ситуації. Наприклад, коли OPEC підняли ціни на нафту в 70-х роках, це стало серйозним поштовхом для усіх данців серйозно подбати про утеплення своїх домівок і підвищити енергоефективність усієї економіки. Що зробили українці, коли стало зрозумілим, що не варто залежати від постачання газу з боку країни, котра бажає Україні знищення? Можливо, за допомогою позитивного ставлення українські скарги на ситуацію з часом вдасться замінити на чесну оцінку себе, здоровий глузд у пошуку рішень до проблем і повноцінну реалізацію усіх українських талантів? Адже в Україні значно приємніший, ніж у Скандинавії, клімат і більша кількість сонячних днів.

І наостанок — п’ять нордичних країн є одними з найбільших споживачів кави у світі. Сюзан Зальцбренер пояснює це так: відкритість скандинавів дозволяє їм активно використовувати каву як привід познайомитися. Нікого не здивує, якщо хтось зацікавиться вашим профілем на LinkedIn і запропонує зустрітися на каву, щоб обговорити спільні інтереси та співпрацю. Можливо, українцям треба більше кави і знайомств?".