Злодійське життя середньовічного Луцька: Унікальні записки міського концеляриста зберегли гучну справу "гастролера" з Прусії, що закінчилася шибеницею

Джерелом для вивчення історії Луцька XVII століття є актові записи міських ратуш та шляхетських судів, що фіксували кримінальні справи в так званих «чорних книгах». Через численні пожежі більшість цих документів не збереглася, тож нині історики опираються на записи міського канцеляриста Яна Томковича, датовані 1638–1640 роками. За три роки маґістрат Луцька розглянув справи п’ятьох грабіжників, передають Патріоти України з посиланням на видання «Волинські новини».

Одним із таких «порушників» став уродженець пруського села Бобовець, Матвій Вітковський. Причини його появи у Луцьку залишаються поза увагою автора. Однак особливої дивини в тому нема. Адже в ті часи Герцогство Прусія входило до складу Речі Посполитої, як і інший уламок Тевтонського ордену - Герцогство Курляндія. Й переміщення вільних від кріпацтва людей не мали суттєвих обмежень.

Так от з записів слідує, що жертвами злочинної діяльності пруськоно авантюриста Вітковського стали заможні луцькі міщани Ян та Ядвіґа Свідерські, у будинку яких він викрав скриньку зі срібним пасом та великими жіночими хустками, що на той час мали значну цінність.

Вітковський визнав провину і детально розповів під час допиту, як відбувся злочин (імовірно не без допомоги ката, без присутності котрого тоді рідко провадився допит підозрюваних.-ПУ). Того вечора Вітковський та його знайомець частувалися пивом у шинку лучанина Павла. За словами злодія, товариш по кружці начебто намовив прусака до злодійської справи.

Спочатку ця парочка спробувала обікрасти господу Данила Гайди, але непроханих гостей помітила служниця-кухарка, яка розірвала Вітковському доломан (тодішній елемент верхнього вбрання чоловіка). Це змусило непроханих гостей тікати.

Наступною ціллю став дім заможних Свідерських. Тут навчені гірким досвідом крадії діяли більш злагоджено: спільник перестрибнув через паркан і впустив Вітковського всередину. Злодюжки знайшли скриньку з коштовностями та попрямували до берега річки Стир, де після поділу здобичі спільник зник у невідомому напрямку.

Сам Вітковський шукав притулку у караїма Говші на Гнідаві (тоді село у передмісті Луцька.- ПУ), де дізнався, що міський кликун уже оголосив його в розшук. Матвія Вітковського стратили на шибениці в Луцьку 23 травня 1639 року.