Знати тих, з ким воюємо. Підрозділи противника, відомі як "підрозділ Шторм", - Машовець

Перші підрозділи такого роду з’явились у росіян ще під час боїв за Ізюм та Лиман. Але справжнього розповсюдження й широкого застосування вони отримали в подальшому, в районі Сватове та Кремінної. Загін Шторм (це по суті – така собі російська міні-БТГр, у вигляді посиленої мотострілецької роти, як висловлюються у війську, заточеної саме для штурмових, атакуючих дій)

Етимологія її появи:

- таке собі урахування досвіду війни (або скоріше – таке прагнення…)

- спроба позбутися вад громіздких та малоефективних БТГр та підвищити рівень ефективності своїх передових атакуючих підрозділів.

- видається російським військовим командуванням, як таке собі «ноу-хау», але насправді несе на собі всі ті самі негативні відбитки «радянсько-російської військової школи»… уточнювати які саме, у публічній інформаційній площині, думаю – не варто… Але, один, такого роду відбиток, назву, в якості прикладу – росіяни знову створили якогось, на цей раз міні-монстра тактичного рівня й знову, як зазвичай у своєму стилі – «безголового» (4 в\сл для налагодження повноцінного управління та координації дій посиленою штурмовою ротою, яка складається, принаймні, з 10-и частин, явно не просто замало, а критично замало… але, хто їм доХтур).

Створюється, як окремий підрозділ, або як четвертий батальйон у бригаді (полку)

Типова штатна чисельність загону – 161 в/с,

організаційно до його складу входять:

- управління – чотири в/с (командир загону, заступник командира загону, старший офіцер із наведення та цілевказівки та навідник/корегувальник);

- мотострілецька рота – 93 в/с (три мсв загалом до 10-11 БМП-1\2, іноді БТР-70\80, або навіть мт-лб);

- мінометний взвод, або батарея – 17 в/с (три 120-мм міномети “Сани” та три ВА “Урал-4320”, іноді доповнюється вогневим взводом 82-мм мінометів «Поднос»);

- танковий взвод – дев’ять\двенадцять в/с (три-чотири танки Т-72Б3М);

- гаубичний самохідний артилерійський взвод – 10 в/с (ВА “Урал-4320” та дві 122-мм САУ “Гвоздіка”, останнім часом, через суттєву нестачу саме 122-мм арт-снарядів стали іноді фіксуватися 152-мм «Мста-Б» в складі вогневих арт-взводів підрозділів штибу «Шторм», у цих випадках ВА «Урал-4320», вже 3-4 одиниці);

- гранатометний взвод – шість в/с (ВА “Урал-4320” та два АГС-17);

- відділення ПТРК – три в/с (ПТРК “Метис”);

- розвідувальне відділення – сім в/с (ВА “Урал”, іноді 1-2 ББМ типу «Тигр»);

- інженерно-саперне відділення – п’ять в/с (ВА “Урал”, іноді є ІМР-ка);

- вогнеметне відділення – чотири в/с (вісім РПВ-А “Шмель” + 1 мт-лб, або БТР);

- медичне відділення – три в/с (зазвичай без евакотранспорту, але іноді трапляється, що додають БТР, або БМП саме для евакуації поранених).

Окрім того, у підрозділи, як правило 2-3 одиниці автотранспорту штибу УАЗ-469, або УАЗ «Патриот»… можуть також використовуватися до 3-4-х високопрохідних цивільних джипів (застосовуються переважно у відділеннях управління або розвідки)…та 2-3 одиниці ВА окремо для логістичного забезпечення (в тому числі автозаправники).

Через якійсь особливості ситуації та тенденцій її розвитку у динаміці підрозділ типу «Шторм» може посилюватися додатковими силами та засобами. Наприклад, засобами РЕБ, розрахунками БПЛА, снайперами, інженерно-саперними силами, або додатковими мотострілецькими чи танковими підрозділами.

Зазвичай до складу підрозділу типу «Шторм» командування російських військ відбирає особовий склад за певними критеріями:

- вмотивованість в силу тих чи інших причин, морально-психологічний стан в\сл

- наявність у нього досвіду участі в бойових діях

- рівень індивідуальної навченості та професіоналізму… в першу чергу, у вогневій, тактико-спеціальній, медико-тактичній підготовках

Співпадіння всіх цих 3-х факторів, майже автоматично та гарантовано приводить російського військовослужбовці до складу цього підрозділу…

Слід зразу підкреслити, що підрозділи типу «Шторм» дуже рідко діють своїм повним складом… В переважній більшості – окремими взводами і навіть не рідкість – 1-2 відділеннями. Більше того, зазвичай основний метод атаки та штурму – узгоджене та взаїмо-доповнююче просування окремих штурмових груп (до 8-10 чоловік в кожній, іноді по 10-15-20) при масованій вогневій підтримці мінометів та артилерії (по суті, командир «Шторму» може самостійно, без дозволу старшого начальника використати для цього на конкретній ділянці\напрямку атаки свого підрозділу до 3-х важких 120-мм мінометів + 3 82-мм міномета + 2-і САУ (122-мм), або до 3-х 152-мм гаубиць чи 122-мм гармат-гаубиць типу Д-30), як для роти, яка діє переважно повзводно, а то й окремими відділеннями, це досить потужно. Власне, бронетехніка використовується цими «штормящими» достатньо рідко (в основному, це - танки, як додаткова вогнева підтримка та й то, переважно поза зони ефективного вогню ПТЗ українських підрозділів). ББМ, зазвичай – засіб евакуації, доставки штурмових груп на рубіж розгортання, транспорт для підвозу боєприпасів в ході бою і т.і…

Поступовий перехід до активного використання такого роду підрозділів, був впроваджений у пвк "вагнер". Саме вони, у росіян першими почали використовувати у атакуючих та штурмових діях тактику малих піхотних груп... зведених у спеціальні штурмові підрозділи (загони) посилені артилерію, танками, мінометами

Після того, як ця практика "почала приносити результат", її доопрацювали у російському війську й поступово почали впроваджувати на інших напрямках та ділянках...

Але все має свою ціну...

Застосування такого роду "заточених під штурм\атаку" підрозділів, які діють численними малорозмірними штурмовими групами, потребує дуже якісного безперервного управління тактичного рівня, а також найвищого рівня взаємодії між ними безпосередньо на полі бою...

І якщо у вагнерівців... ця механіка відпрацьована майже до автоматизму, то у кадрових російських військ з цим... скажімо так, виникли певні проблеми...

Справа в тому, що на відміну від вагнерівців у зс рф просто не вистачає тактичного командного складу, здатного до таких "подвигів" безпосередньо на полі бою. Тому, зовсім не рідкість, коли діями штурмових груп і відділень цих "штормів", яких вже наплодили достатньо багато, особисто на полі бою керують майори і підполковники, а не сержанти та лейтенанти, як це мало би бути...

Більше того, анахронічний рівень ЗАСОБІВ УПРАВЛІННЯ російських військ тактичного рівня у переважній більшості випадків просто не дозволяє якісно управляти командиру цього "шторму" підлеглими безпосередньо в ході атаки\штурму...

Добре, коли перед цим ви заздалегідь обговорили увесь можливий перебіг подій та сценарії... й атакуючий\штурмуючий особовий склад хоча би приблизно уявляє собі свої дії у тому чи іншому ТИПОВОМУ випадку...

Але зовсім не рідкість, коли внаслідок протидії українських військ, під час атаки\штурму виникають ситуації, коли атакуючи "штормята" потрапляють у зовсім НЕ ПЕРЕДБАЧЕНУ ситуацію чи положення, коли потрібно якось швидко і адекватно зреагувати... І тут наступає те, що на армійській мові називається... втрата управління... Кожний починає нести та робити "отсебятину"... Той побіг туди, інший поліз зовсім в інший бік, арта вдарила не по тій цілі, по якій треба... і так далі...

В результаті, узгодженість дій бійців цих штурмових груп, а також між ними самими, різко падає (й звісно, це тут же відбивається на рівні ефективності їх дій)... Добре, якщо командир, який керує цими групами, зможе в такий ситуації "донести свою думку до кожного", але як показує практика... частіше трапляється зовсім протилежне...

Ну, за досвідом... можливо ще перераховувати вади та особливості цих підрозділів. Але, загалом, варто зробити один цілком важливий висновок...

Поява та розповсюдження у військах противника штурмових підрозділів типу "Шторм" не є чимось випадковим, або "наказаним зверху". Це цілком усвідомлене та втілене у практику прагнення отримати більш ефективний та результативний тактичний інструмент ведення того типу бойових дій, який, на сьогоднішній день, російське військове командування вважає для себе прийнятним... у вигляді повільного, витратного і поступового (можна сказати, повзучого...) наступу...