До унікальної спеціалізації підштовхнула біда в родині: Як фермерка з Одещині відкрила безпрецедентний для Україні бізнес з культивації рослин, котрі рятують онкохворих

Олену Сикорську – власницю ферми з вирощування мікрозелені та салатів з села Молодіжне, що біля Чорноморська - вдалося «впіймати» в момент, коли вона якраз під’їжджала до будинку замовника, передають Патріоти України з посиланням на «Південь сьогодні». Дочекавшись слушного моменту журналісти видання поставили підприємиці кілька питань про її роботу, досягнення, складнощі та виклики, які доводиться щоденно долати на шляху до успіху.

– Олено, з чого все починалося?

– З того, що захворіла моя мати. Онкологія. Ми почали шукати якісь народні методи лікування. І ось дізналися про вітаграс, про пшеницю. Сказали, що сік з неї дуже корисний. Сік з броколі. Його ми тоді взагалі в Україні знайти не могли. І я почала пробувати вирощувати щось вдома сама. Потім невеличкий такий стелажик облаштувала. З лампами. Всьому вчилася сама, дивилася відео на YuoTube. Спочатку почала робити соки. А потім вирішила спробувати вирощувати мікрозелень. Її треба було кудись збувати. Зняла в нас в «Копійці» в оренду такий магазинчик. Усе це якось сталося одразу. Виростили один раз і одразу почали продавати. Спочатку тільки мікрозелень, і вітграс у нас був. Потім вже сік ячменю, броколі. Потім вже мама розповіла своїм сусідкам по палаті в онкодиспансері, що і як вона п’є, що в неї такі добрі аналізи. І от так воно пішло.

– Наскільки я розумію, ваш стелажик зараз виріс у щось більше, солідніше?

– Так, в мене на городі зараз стоїть такий типу ангар, ферма називається. В ньому багато стелажів, підтримується різний температурний режим. Зона для мікрозелені, зона «пшениця-ячмінь», салати на гідропоніці.

– А як підтримуються різні температури в одному приміщенні?

– Кондиціонери. Також використовую прилади для осушення повітря. Важливо все, температурний режим до одного градуса. Тільки щось не так – все. Одним рослинам потрібно 22 градуси, іншим – 18, а тим – 16. Тож кожна зона з власним кондиціонером.

– І, певно, в кожної рослини свій цикл росту? За скільки днів можна отримати мікрозелень?

– Найшвидше ростуть хрестоцвіти. Це редиска, гірчиця, броколі. Їм потрібно шість днів, ну може сім. Кінза та базилік ростуть не менше 21 дня.

– З усього, що у вас росте, робите соки?

– Ні. З пшениці, ячменю, броколі, розторопші, лопуха та горошку. Інше все продаємо у вигляді мікрозелені: в ресторани і просто роздрібним покупцям.

– Лопух теж вирощуєте? Знаю, що його кореня ліки роблять. А тут з листя?

– Ми робимо сік з молодого листя. Взагалі з лопуха, який просто росте в природі, сік роблять тільки у травні. Коли він молодий. А в червні вже все, він переростає. А в нас він цілий рік молодий. Доростає до 5-7 сантиметрів і все – на сік.

– Ви кажете, вирощуємо. Це все росте у ґрунті? Чи у чому?

– Росте на кокосовому волокні. Волокно укладається в лоточок, висівається насіння і поливається. І отак воно росте. З ґрунтом ніякого контакту немає.

– З цього волокна рослини щось живильне витягають чи зелень росте тільки за рахунок того, що накопичено у насінні?

– Тільки за рахунок накопиченого. Салати, що на гідропоніці, поливаємо спеціальною сумішшю. Ну та зелень довго росте. І 45 днів, і 60 буває. А тут за шість днів все шикарно виростає, ніякого підгодовування не треба.

– А буває, що щось не продається і переростає? Що з таким робите?

– Якщо щось залишається, відвозимо у церкву, віддаємо людям безкоштовно. Ніяк не переробляємо. І господарства в мене ніякого немає, щоб там свиней, чи ще когось, годувати.

– Ви рекомендуєте свою продукцію для вирішення різних проблем зі здров’ям: для схуднення, для лікування. Звідки у вас такі знання?

– Де з інтернету… І в мене беруть продукцію лікарі-нутриціологи, інші лікарі. Вони теж дають свої рекомендації. Особливо щодо схуднення. Ось щодо складу смузі. Я жодного рецепту сама не вигадала. До мене звернулася лікарка з Одеси, дерматолог-косметолог. Вона сама дала мені склад і попросила зробити. Сказала, що треба для схуднення. Там ананас, петрушка, огірок, стебло селери. Я для неї зробила і взяла прорекламували. І ось люди беруть, п’ють.

– Свою продукцію – соки та смузі – ви заморожуєте. Так?

– Так. Це шокове заморожування. За двадцять хвилин – до мінус 34 градусів.

– А у звичайній морозилці скільки можна зберігати? І як ви все це пересилаєте?

– Півроку. А взагалі в інтернеті пишуть, що можна й до року. А пересилаємо в термобоксах спеціальних. Вони добу тримають температуру. За цей час відправлення встигає дійти. Навіть за кордон пересилаємо. Є бокси, які три доби утримують температуру. До Франції, Австрії, Польщі доїжджає чудово.

– Хто ваш покупець? Можете «портрет» скласти?

– Це здебільшого жінки 40+, які хочуть схуднути, слідкують за своїм харчуванням, здоров’ям. Лікарі-нутриціологи. Дружини, чоловіки яких мають проблеми зі здоров’ям. Є й інші… До мене телефонують люди, які хочуть пройти в мене навчання і вирощувати зелень для ресторанів. Але так і хочеться сказати, що це варіант програшний. Скільки там тих ресторанів. І в них у всіх є постачальники, з якими вони працюють багато років. Тому ми орієнтуємося на роздрібного покупця. Я якийсь час по неділях виходила на місцевий ринок. Потім вже ті ж люди почали в мене продукцію замовляти. Тож я розвожу ось так до під’їзду. А магазин я закрила за рік. Я там сама місяців вісім працювала. Зрозуміла, що я нічого не встигаю. Найняла продавця. Але торгівля пішла на спад. Здебільшого люди перейшли на замовлення. І вже не було сенсу тримати той магазин.

– А яке у вас мінімальне замовлення?

– Якщо це Чорноморськ, то хоч одну штуку. Хоч самому забрати, хоч доставкою. Якщо поштою, то мінімальне замовлення тридцять штук. Це з розрахунку розміру бокса. Менше покласти не можна, бо не триматиме температуру.

– Ви кажете, що маму цими соками лікували. Допомогло?

– У неї чудові аналізи. Зрозуміло, що онкологію воно не лікує. І то ми тоді тільки вітаграс робили. Зараз у нас в родині, на жаль, з цією проблемою ще одна людина стикнулася. І ми зараз все робимо…

– А наскільки ці соки смачні? Бо якось не дуже уявляється, щоб вони були солодкими, наприклад.

– Пити можна. Вітаграс має солодкуватий смак. Така солодка трава. Я звикла, я п’ю спокійно. Але багато хто не любить солодкуватий присмак. Ячмінь дуже корисний. Але він гіркуватий. Але якщо допомагає, то чи не все одно, який там смак. А лопух такий гіркий, що скільки б ти його там з водою не розмішував, все одно не допоможе. Тому я рекомендую його чистим випивати і запивати чим душа забажає. Як чарочку коньячку – випив швиденько, запив, закусив.

– Ви плануєте розширювати асортимент?

– Хотілось би. Але немає працівників. І ми в такому місці живемо, що до нас і маршрутка не ходить. Я брала людину на пів дня, дівчина працювала за сумісництвом. Але вона поїхала. Зараз у мене, спасибі, працівник є. Але потрібна ще хоча б одна людина. Однак є процеси, які я нікому не можу довірити. От розлив соку. Це така робота, що тільки я можу. Мені нещодавно трапилося відео, здається з Казахстану. Там «вітграс, начитаний Кораном». Але тут зараз не про це. Я там побачила те, що я хочу зробити. Там оператори в кабінеті приймають замовлення, на фермі працюють багато людей. А власниця керує процесом виробництва та рекламою. Але поки я сама роблю соки сама приймаю замовлення, сама розвожу. Все сама. То мені Кораном начитувати не треба. Мені б працівників.