Інвестори бояться ризикувати: Одна країна має найбільший запас літію, але ніхто не хоче його видобувати

Літій, часто званий "білим золотом" енергетичного переходу, є ключовим ресурсом для живлення електромобілів і зберігання сонячної енергії. Його розглядають як "наріжний камінь" у глобальному переході до більш екологічних енергетичних рішень. Однак, незважаючи на те що одна з країн володіє одними з найбільших у світі запасів літію, їй важко отримати вигоду з цього цінного ресурсу. Про це пише Jason Deegan, передають Патріоти України.

Чому? Ситуація набагато складніша, ніж здається, і перешкоди виходять далеко за рамки простого вилучення корисної копалини.

"Перетягування каната" між видобутком і переробкою

На перший погляд все виглядає ідеально: країна сидить на величезних запасах літію, тоді як решта світу відчайдушно намагається забезпечити собі поставки. Однак на практиці отримання цієї вигоди виявляється набагато складнішим. Наприклад, такі країни, як Мексика, націоналізували свої ресурси літію, сподіваючись зберегти прибуток усередині країни. Але хоча ідея державного контролю має політично привабливий вигляд, реалізувати її виявилося набагато важче.

Приватні компанії з настороженістю ставляться до роботи в умовах, коли ресурс контролюється державою, прибуток необхідно ділити, а регуляторне середовище залишається складним.

У результаті амбітний план Мексики зі створення сильної вітчизняної літієвої промисловості стикається з серйозними перешкодами. Незважаючи на багаті запаси, фактичний видобуток літію залишається мінімальним. Проблема полягає не тільки в тому, щоб витягти літій, а й у його переробці до стану, придатного для використання в акумуляторах, - це критично важливий етап, який потребує розвиненої інфраструктури, значного капіталу і технічної експертизи.

Без ефективної переробки літій залишається не більше ніж каменем у землі.

Чилі стикається з аналогічною дилемою

На півдні, в Чилі - одному з найбільших виробників літію у світі - ситуація дуже схожа. Нещодавня заява уряду про необхідність державної більшості в нових літієвих проєктах викликала тривогу серед інвесторів. Запаси літію в країні величезні, але їхній видобуток і переробка залежать від тонкого балансу між контролем держави і приватними інвестиціями.

Як влучно висловився генеральний директор Ivanhoe Mines Роберт Фрідланд: "Гроші - це боягуз. Вони тікають за першої ознаки небезпеки". У галузі, де на вихід шахти на повну потужність може піти до 10 років, стабільність має вирішальне значення.

Якщо інвестори відчувають політичну нестабільність або невизначеність, вони просто йдуть. На жаль, обережна державна політика і складне регулювання відлякують інвестиції, які так необхідні для повноцінної реалізації потенціалу.

Ціни, попит і гонка з часом

Глобальний попит на літій стрімко зростає, багато в чому через збільшення виробництва електромобілів. Китай уже зайняв лідируючі позиції як у виробництві електромобілів, так і в ланцюжку поставок літію. Це стало можливим завдяки укладенню контрактів з багатими літієм країнами, що дозволило йому домінувати на ринку.

Тим часом Європа та інші регіони намагаються наздогнати Китай, стикаючись з нестачею місцевих потужностей і високою залежністю від імпорту. Незважаючи на зниження цін на літій порівняно з попередніми рекордними рівнями, експерти, включно з аналітиками Morgan Stanley, попереджають про можливий дефіцит до 22% до 2030 року, якщо нові проєкти не будуть запущені в прискореному порядку.

Це може стати катастрофою для країн, які прагнуть до переходу на чисту енергію та електрифікацію транспорту. У відповідь на це деякі автовиробники безпосередньо співпрацюють з гірничодобувними компаніями, щоб заздалегідь забезпечити собі поставки літію, усвідомлюючи його дедалі зростаюче геополітичне значення.

Це підкреслює, що літій більше не просто сировина - це стратегічно важливий ресурс.