Мають певні проблеми із запуском у серійне виробництво: ТОП-5 зразків української зброї, які могли б спричинити фурор за кордоном (фото, відео)

В українському інфопросторі часто трапляються новини про те, що чергова партія наших танків чи бронетранспортерів вирушила на експорт в Африку чи Азію. Подекуди може йтися про купівлю літаків Латинською Америкою. Втім, частіше в таких новинах фігурують зброя і техніка ще радянського зразка, хай і модернізована до сучасних потреб. Разом з тим РНБО запланувала аудит стану військово-технічного співробітництва України з іншими країнами. Серед іншого, аналізуватимуть показники експорту озброєння і військової техніки. І простір для покращення показників тут безсумнівно є. Адже українські зброярі та військові інженери за останні роки розробили достатньо новинок, з якими не соромно вийти на ринок навіть країн НАТО. Патріоти України пропонують розглянути п'ять, на нашу думку, найцікавіших з них.

1. Ударний безпілотник "Сокіл-300"

"Сокіл-300" призначений для спостереження, патрулювання з повітря, розвідки та нанесення ударів на оперативно-тактичну глибину, зокрема, на морі.

По суті, вітчизняний аналог турецького "Bayraktar TB2". Причому, на відміну від "Bayraktar TB2", у "Сокола-300" на першому місті саме розвідка, а можливість ударів є додатковою опцією.

Головний акцент – на здатності безпілотника виявляти цілі за будь-яких погодних умов. Адже для більшості інших дронів навіть звичайна хмарність – велика проблема, не говорячи вже про дощ чи туман.

Максимальна злітна маса "Сокола" може коливатись від 1130 кг до 1225 кг. Крейсерська швидкість – від 150 км/год до 335 км/год. Максимальна швидкість – до 580 км/год.

Радіус дії з радіозв'язком – 150 км, завдяки ретранслятору він збільшується вдвічі – до 300 км. Максимальна дальність польоту становить від 1000 до 3300 км. При цьому найбільша тривалість – 26 годин.

Безпілотник оснащується комплексом керованого протитанкового озброєння з ракетою РК-2П з дальністю дії до 10 км. Це нова сучасна українська ракета на базі протитанкового комплексу "Бар'єр", який активно використовується українською армією і є одним з найкращих ПТРК у світі.

Також передбачено нарощування ударних можливостей комплексу "Сокіл-300" з використанням нових боєприпасів з системою самонаведення. Наразі вартість одного такого дрона "Сокіл-300" складає 45,6 млн гривень. Але якщо виробництво здійснюватиметься серійно, то ціна може бути зменшена на 30-40%. До речі, в конструкторському бюро "Луч" стверджують, що вже через рік його можна буде вивести на серійне виробництво.

2. Бронетранспортер БТР-4МВ1

БТР-4МВ1 створили у "Харківському конструкторському бюро ім. Морозова", що входить до складу ДК "Укроборонпром" ще у 2017 році, однак, весь цей час бронетранспортер перебував у тіні більш відомого "родича" – БТР-4 "Буцефал".

БТР-4МВ1 є модернізацією БТР-4, який активно використовується українськими військовими на Донбасі і експортується у країни Азії та Африки. При його розробці врахували практичний досвід і всі зауваження, які виникли під час експлуатації бронемашин сімейства БТР-4 у бойових діях на Сході України.

Насамперед, завдяки змінам у фронтальній частині броньованої машини, а також її технологічному рішенню у відповідності до останніх тенденцій бронетехніки НАТО, вдалось досягти принципово нового рівня захисту БТР-4. У стандартному виконанні броня витримує попадання 12,7-мм куль в лобовій проекції.

Також при створенні БТР-4МВ1 розробники використали модульний підхід побудови бронезахисту і рознесену броню, у тому числі, керамічну (перше практичне застосування її в українській бронетехніці). Такий модульний підхід дозволяє у польових умовах оперативно замінювати пошкоджені елементи верхнього шару броні.

Ходові властивості, які забезпечує колісна формула 8х8 у поєднанні із німецьким двигуном від Deutz та американською трансмісією Alisson. Його максимальна швидкість – 110 км/год. Окрім того, БТР-4МВ1 зберіг можливість форсування водних перешкод уплав, зі швидкістю до 10 км/год.

Простіше кажучи, це сучасний бронетранспортер, який відповідає усім стандартам НАТО і може експортуватись не лише у країни Азії та Африки, але й у країни члени Північноатлантичного альянсу.

Єдина проблема – він ще не надійшов у серійне виробництво. Але при правильній розстановці пріоритетів це лише питання часу.

3. Протикорабельний ракетний комплекс "Нептун"

Ракета "Нептун" – це унікальна українська розробка, яка призначена для знищення кораблів водотоннажністю до 5 000 тонн, і має бойову частину масою у 150 кг. Вона здатна знищувати крейсери, ескадрені міноносці, фрегати, корвети, десантні та великі десантні і транспортні кораблі.

Ракета має дозвукову швидкість (900 км/год), здійснює політ на надмалих висотах (10-15 м. під час крейсерського польоту і 5 м. при заході на ціль) і може маневрувати під час польоту. Номінальна дальність польоту – до 280 км.

Задекларовані три варіанти використання ракет "Нептун": з борту літаків бомбардувальників, з борту ракетних катерів, корветів чи фрегатів і з наземних пускових установок – як стаціонарних, так і автомобільних.

Повітряний і морський варіанти "Нептуна" все ще перебувають у розробці, а от наземна версія не лише готова, але вже й взята на озброєння ЗСУ. Тобто, вона вже може випускатись конвеєром.

4. Реактивні системи залпового вогню "Вільха" і "Вільха-М"

РСЗВ "Вільха-М" також належить до унікальних вітчизняних збройних розробок останніх років. Її створювали для заміни радянської реактивної системи залпового вогню 9К58 "Смерч".

Спочатку йшла мова про те, що "Вільха" – це новітня ракета калібру 300-мм, масою 250 кг і радіусом дії 70 км для існуючих реактивних систем залпового вогню. Однак згодом було оголошено, що під проектом "Вільха" фігурує не тільки створення ракети, але й конструювання повноцінного ракетного комплексу.

"Вільха-М" – це модернізована версія комплексу "Вільха" із бойовою частиною ракети 170 кг, яка має підвищену точність і більший радіус дії, зокрема ракети здатні точно вражати цілі на відстані близько 130 км.

Важливо, що всі компоненти для виробництва "Вільхи" – вітчизняні і спеціально розроблені в рамках проекту. Включно з новою системою управління, новим ракетним паливом і новою бойовою частиною. Це дозволяє у випадку потреби серійного виробництва на експорт ні від кого не залежати і оперативно задовольнити потреби замовника.

5. Військово-транспортний літак Ан-74

Ан-74 – літак короткого зльоту та приземлення для застосування в умовах крайньої Півночі. Він є модифікацією радянського транспортного літака Ан-72.

Ан-74 призначений для перевезення вантажів, техніки й людей на авіалініях малої й середньої протяжності в будь-яких кліматичних умовах від −60 °С до +45 °С і на будь-яких широтах, в тому числі, в умовах Північного полюса та у високогірних районах. Його можна експлуатувати на обладнаних та необладнаних повітряних трасах в будь-яку пору року і час доби з бетонних, галькових, льодових та снігових аеродромів, як на внутрішніх, так і на міжнародних лініях.

Літак Ан-74 дозволяє перевозити вантаж до 7,5 тонн, у тому числі до 10 пасажирів, на висоті до 10 100 метрів з крейсерською швидкістю 550-700 км/год. Також літак забезпечує несення морської патрульної служби та виявлення порушників в прилеглій до узбережжя зоні вдень і вночі в простих і складних метеоумовах.

У додатковому вантажному відсіку можуть розміститися 22-х парашутистів чи 44 солдати з особистою зброєю і спорядженням, 16 поранених на носилках у супроводі медпрацівника. А ще – боєприпаси і технічне майно вагою до 10 тонн.

Літак виглядає дуже перспективним, однак в його виробництві було задіяно дуже багато деталей російського виробництва, тому з 2014 року Харківський авіаційний завод перестав його виготовляти, намагаючись вирішити проблему імпортозаміщення.

Днями стало відомо, що незабаром Ан-74 можуть почати збирати в Канаді з частиною комплектуючих місцевого виробництва. Якщо проект буде реалізовано, то Україна зможе виготовляти ці літаки для потреб країн північного клімату (США, Канада, Північна Європа тощо).

Жодна з цих позицій наразі на експорт з різних причин не постачається. Більше того – всі перелічені види зброї мають певні проблеми з запуском їх у серійне виробництво. Не в останню чергу через брак фінансування. Разом з тим, саме закордонні замовлення з валютною передплатою можуть стати тим імпульсом, який надасть цим проектам поступального розвитку і дозволить зайняти гідне місце на світовому ринку зброї та техніки.