Могли дозволити собі лише на Новий рік: Які продукти були особливо дефіцитними в СРСР

Радянський Союз був епохою контрастів, де поряд з досягненнями в науці та космонавтиці існував постійний дефіцит найнеобхідніших товарів. Особливо гостро це відчувалося під час свят, зокрема, Нового року, передають Патріоти України.

OBOZ.UA пропонує дізнатися, які продукти були особливо дефіцитними в СРСР і як люди намагалися їх дістати. Адже попри складнощі з продуктами, радянські сім’ї прагнули зробити новорічний стіл святковим. Дефіцитні делікатеси стали символом цих зусиль і залишилися в пам’яті як особливий елемент радянської культури.

Система розподілу продуктів: блат, талони та замовлення

Однією з характерних рис радянської економіки був дефіцит товарів. Щоб якось упорядкувати цей хаос, була створена система розподілу продуктів через талони, замовлення та "блат". Останній термін став синонімом можливості отримати дефіцитний товар завдяки зв'язкам або знайомствам.

У Радянському Союзі святкування Нового року було особливим, а продукти для святкового столу — недосяжною мрією для багатьох. У часи тотального дефіциту, слово "блат" мало ключове значення. Саме через знайомства можна було дістати сирокопчену ковбасу, червону ікру чи імпортні цукерки. У великих містах, особливо для номенклатури, працювали спецрозподільники, тоді як у провінції святковий стіл залишався більш скромним.

Система розподілу дефіциту в СРСР

Перед святами працівники підприємств мали можливість оформити так звані продуктові замовлення через профспілки. У списках зазвичай були делікатеси: червона ікра, краби в консервах, сирокопчена ковбаса, зелений горошок і майонез. Замовлення видавали напередодні свята, але вибору не було — доводилося брати те, що пропонували.

"Кремлівські замовлення"

У Москві існувала легенда про спецрозподільник №1 у ГУМі. Вважалося, що близькі до влади громадяни могли отоварюватися там чорними ікрою, фінським сервелатом та імпортними делікатесами. Для звичайних громадян такі продукти залишалися лише мрією.

Новорічний стіл: від олів’є до дефіцитної ікри

На новорічному столі радянських родин завжди були традиційні страви: салат олів’є, оселедець під шубою, відварена картопля, домашні огірки та грибочки. Особливою розкішшю вважалися червона ікра, консервовані краби та мандарини. Усе це діставалося з величезними зусиллями або по блату.

Товари "в навантаження"

Замовлення часто комплектували так: одна-дві дефіцитні позиції, а решта — непопулярні товари. Наприклад, щоб отримати банку червоної ікри, доводилося купувати кілька банок оселедця, який і так лежав на полицях магазинів.

Продуктові потяги: пошук делікатесів у Москві

Жителі провінції їздили до Москви за дефіцитними товарами. Так звані "продуктові потяги" привозили людей, які закуповувалися м’ясом, сиром, ковбасою і навіть консервами на кілька місяців наперед. Продукти розподіляли не лише для власного вжитку, а й для сусідів чи родичів.

Черги та профспілкові розподіли

Перед святами магазини заповнювали черги, де люди годинами стояли за будь-якими товарами. Профспілки формували списки і розподіляли продукти серед працівників. Замовлення зазвичай містили дефіцитні товари, як-от сирокопчену ковбасу, мандарини чи шампанське.

Фрукти: від мандаринів до ананасів

Мандарини стали символом Нового року в СРСР. Інші фрукти — банани, апельсини, виноград, ананаси — були доступні лише по блату. Їх продавали обмежено, а кількість залежала від розподілу.

Шоколадні цукерки в коробках, шпроти, консервована шинка та імпортний чай були предметами розкоші. З м’ясних продуктів у вільному продажу часто залишалася лише ліверна ковбаса чи курячі синюшні тушки. Серед м’ясних делікатесів вважалися успіхом угорські бройлерні курчата. Вони важили близько кілограма і були доступними лише за спеціальними замовленнями.

Продуктові набори зазвичай коштували близько 10 рублів. Їх отримували за тиждень до свята. Купувати продукти заздалегідь було обов’язковим, адже у вільному продажу в магазинах не було майже нічого.

Продуктові набори від профспілок

Окрім Нового року, продуктові набори розподіляли на 8 березня та 23 лютого. Принцип ієрархії залишався незмінним: першими отримували начальники, потім ветерани, і лише потім — звичайні працівники.

"Прострочка": останній шанс

Перед святами з полиць змітали все, навіть прострочені продукти. Люди розуміли, що іншого вибору не буде, і запасалися наперед. Якщо ви хотіли купити сирокопчену ковбасу, могли змусити взяти цикорієвий напій або какао-порошок. Такі практики були поширеними в часи до перебудови.

Наприкінці 80-х років система замовлень почала занепадати. Продукти більше не доходили до столів замовлень, і люди стояли в універсамах за будь-якими товарами.