Різниця в ціні до 12 грн: Чому ринку пального в Україні прогнозують катастрофу

У той час, як українцям прогнозують значне зростання цін на пальне вже в лютому, деякі експерти говорять про можливість катастрофи на ринку. Статися вона може з низки причин, передають Патріоти України.

Про це попереджає директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. За його словами, Україна практично повністю залежить від імпорту моторного пального та скрапленого газу і, згідно з методологією RISK-EU (європейська система оцінки ризиків для кризових сценаріїв), Україна перебуває в критичній зоні за трьома ключовими видами пального. Ризиковий індекс (RS) для дизельного пального досягає 25 балів з 25 можливих, що відповідає максимальному рівню ризику.

Підвищені ціни на пальне

У роздрібному сегменті зафіксовано значне зростання цін: бензин — близько 67 грн/л, дизель — до 73 грн/л. Причому різниця у ціні між різними АЗС може сягати 12 гривень. Так, преміальні мережі (OKKO, WOG, SOCAR) зафіксували ціни близько 62,99 грн/л, пояснюючи це валютним чинником та європейськими котируваннями. Дискаунтери («БРСМ-Нафта», «Укр-Петроль») утримують ціни на рівні 51−54 грн/л.

«Така різниця може свідчити не лише про різний рівень сервісу чи якості, а й про структурні проблеми конкуренції. За оцінками Центру Разумкова, у преміальних мережах націнка може бути завищена не менш як на 5 грн/л. Сукупне податкове навантаження (ПДВ + акциз) сягає 42−47% вартості літра», — стверджує Володимир Омельченко.

Як результат, заправка повного бака (50 л) на преміальній АЗС коштує близько 3000 грн, що відповідає 12,4% місячного доходу, за даними ПФУ (24 293 грн). Ситуацію ускладнює фіскальна політика. З 1 січня 2026 р. акцизи підвищено: бензин — з 271,7 до 300,8 євро/т; дизель — з 215,7 до 253,8 євро/т. Це додає до розрахункової роздрібної ціни 2−3 грн/л за обмеженої платоспроможності споживачів.

Дизеля може й не бути

При цьому дизельне пальне стало найризиковішим сегментом ринку, оскільки на нього різко зріс попит через падіння температури, відключення електроенергії та використання дизельних генераторів у бізнесі та домогосподарствах. Згідно з оцінками, споживання дизеля зросло більш ніж на 20% за повної імпортозалежності. При температурі -25°C стандартні дизельні суміші можуть втрачати плинність через утворення парафінових фракцій. Зимовий «арктичний» дизель (Class F, -32 ° C) у дефіциті навіть в європейських постачальників.

Також можливі проблеми з бензином, оскільки порти Рені та Ізмаїл забезпечують до 60% імпорту світлих нафтопродуктів, а за температури -25°C можливе часткове замерзання Дунаю та зупинка постачання пального баржами.

Альтернативні джерела (польські та литовські НПЗ) передбачають переважно автомобільну доставку через західний кордон. Це підвищує собівартість на 6−8 грн/л, збільшує потребу у валюті та навантаження на прикордонну логістику.

Причому через зростання попиту на дизельне пальне для генераторів зростатимуть потреби в бензинових генераторах і бензині для них, що знову штовхне вгору ціну і може спричинити дефіцит.

Через морози автогаз може втратити якість

Щодо скрапленого газу, то він критично важливий для домогосподарств, громадського транспорту та сегменту таксі й має суттєве фізичне обмеження: за температури нижче — 25 °C ефективність використання різко знижується через недостатнє випаровування бутану. Так, при стандартній суміші 50/50 (пропан/бутан) бутан (температура кипіння — 0,5°C) при — 25 °C не випаровується, що знижує тиск у системі на 30−40%. Це означає порушення роботи пальників та котлів, зупинку транспортних засобів та втрату доступності тепла у приватному секторі.

«Імпорт LPG залежить від дунайських терміналів навіть більше, ніж бензин. Залізничне постачання через Польщу не забезпечує достатніх обсягів у період пікового попиту, а польський ринок у зимовий сезон має підвищене внутрішнє споживання. Додатковим ризиком є постачання некондиційних сумішей з низьким вмістом пропану, що призводить до зниження енергетичної цінності на 10−15% без гарантій придатності для морозного періоду», — наголошує Володимир Омельченко.

На думку експерта, Україні потрібні:

- диверсифікація імпортних каналів: нарощування залізничного імпорту через Литву та Польщу для зменшення залежності від дунайського спрямування; формування резерву арктичного дизеля лише на рівні щонайменше 30 діб споживання;

- прозорість ціноутворення: запровадження громадського моніторингу структури ціни (собівартість, логістика, маржа); перехід АМКУ до превентивних дій для запобігання зловживанням ринковою владою;

- підтримка конкуренції: перегляд механізму авансових платежів, що створюють нерівні умови на ринку для малого та великого бізнесу; збереження регіональних мереж як елемента цінового балансу та забезпечення пального прифронтових регіонів;

- технічна адаптація: посилення контролю якості дизеля та обов'язкове застосування зимових добавок; переведення LPG-заправок на зимові суміші (80/20 пропан/бутан);

- резервні джерела тепла: розгортання програми заготівлі та постачання дров у сільську місцевість як резерв на випадок перебоїв з газом та тривалих відключень електроенергії.