Ситуацію вже вдалось покращити: Коли бензину буде вдосталь, скільки він коштуватиме та на яких заправках ризиковано його купувати

На думку директора консалтингової групи «А-95» Сергія Куюна, пік паливної кризи ми вже пройшли. Також в ексклюзивному інтерв'ю експерт розповів, коли можна очікувати на зниження ціни на бензин, яка ситуація з газом та де продають неякісне пальне. Патріоти України пропонують вашій увазі його міркування.

«Європа — дуже дефіцитний ринок»

— Сергію, питання, яке сьогодні турбує всіх і кожного: коли паливна криза піде на спад?

— Тут, як і в питанні, що вважати перемогою. Загальними зусиллями вже вдалось покращити ситуацію: обсяги постачань збільшуються. Насамперед зіграло роль рішення уряду про державне регулювання цін, дерегуляційні кроки, яких було багато, й вони змогли полегшити виїзд за кордон українських машин. Проведено комплексну роботу з іноземними партнерами задля створення зелених коридорів тощо. Ми бачимо: постачання зростає. Наразі забезпечено потреби критичної інфраструктури та бізнесу (корпоративних клієнтів), а саме тих, хто сьогодні тримає економіку, заробляє гроші, платить податки тощо. Наразі основна проблема — забезпечення приватного транспорту. Це відбувається за залишковим принципом. Для критичної інфраструктури, як і має бути, пальне постачається першочергово.

Бізнесу потрібне пальне не просто для поїздок, йдеться про виживання. Вони згодні платити більше, щоб лише не зупинитися. Це дуже важливо. Останні в цьому переліку — приватні автовласники, які загалом мають інші варіанти, як пересуватись. Зокрема, можуть скористатись громадським транспортом.

Після того як нам розбомбили Кременчуцький НПЗ, ми за імпортом змогли забезпечити хоча б першочергові потреби, що вже добре. Тепер йдеться про приватний транспорт. Ця задача досить складна.

— Чому?

— Європа — дуже дефіцитний ринок. Сьогодні ми постачаємо пальне лише з Європи: у нас немає інших варіантів. Там відсутні зайві обсяги. Відповідно, наші нафтотрейдери б'ються буквально за кожен бензовоз. Тобто нам треба розробляти нові маршрути. Зараз ми акцентуємо увагу не найближчих джерелах постачання — Румунія, Польща, Болгарія, Словаччина, Угорщина, але бачимо, що ці ринки вже не здатні нас забезпечити. Тобто треба рухатись далі — на південь, у Західну Європу. Йдеться про порти Середземного моря, Адріатичного моря, регіон АРА (Амстердам, Роттердам, Антверпен). Це свідчить про необхідність побудови нової логістики, яка вельми складна. Вона залежить навіть не від нас, а від бажання це робити та швидкості прийняття рішень європейських перевізників, компаній, регуляторів. В Європі ніхто нічого не любить змінювати: там все давно налагоджено та надійно працює. Навіщо їм щось робити? Тому завдання складне.

Сказати, коли ми привеземо та стільки нам треба бензину, важко. Зараз ринок незрозумілий та дефіцитний. Для досягнення хоча б мінімальних обсягів, які сьогодні можемо спрогнозувати, ще треба працювати. Сподіваюсь, що якісь питання вирішаться протягом місяця: до середини чи кінця липня.

— Але ж у серпні-вересні аграрії збиратимуть врожай, відповідно, споживання пального суттєво зросте. Тож чи не буде другої ажіотажної хвилі?

— Звісно, в ці місяці ми потребуватимемо більше пального та його доведеться десь шукати. Впевнений, для аграріїв його знайдуть. Проте залишається питання повного забезпечення. Ситуація не буде аж такою гострою, як на початку травня, проте якогось паливного достатку теж не варто очікувати, поки що.

— Ми бачимо, що ажіотажний попит нікуди не подівся: багато людей приїжджають на заправки з ємностями для заливання бензину. У декого в гаражах вже стоїть мало не «рота» з повних каністр.

— Криза на початку травня і була спровокована ажіотажем. Я сам спостерігав, як на заправці кожен водій був з каністрою. Бачив навіть хлопця, який прибув з двома 200-літровими діжками. У знайомого в гаражі стоїть 200 літрів. Питаю: навіщо тобі? У відповідь чую, що нехай буде, бо так спокійніше.

Сподіваюсь на спад цього ажіотажу. Той, хто хотів, вже залив пальне, куди тільки міг. Відповідно, зараз більше його йтиме у вільний продаж для оперативного споживання, а не для створення запасу.

«Дефіцит — золота пора для фальсифікату, та ринок пального не виняток»

— Припускаю, що серед хлопців, які купували пальне 200-літровими діжками, є й ті, хто потім його перепродував.

— Так, це спекуляція. Треба сказати, що зараз вони трошки призупинили свою діяльність. Коли було державне регулювання, ціна становила 40 грн за лір, а на спекулятивному ринку — 70 грн, відповідно, мали вигоду до 30 грн на літрі. Зараз, після зростання цін до 58 грн, ця маржа вже не така велика.

Крім того, ми бачимо, що сьогодні паливні мережі збільшили ліміти для заправки в бак, але заборонили заливати пальне в каністри. Це теж має сприяти тому, що люди не зможуть купувати більше, ніж треба.

Я підписаний на багато телеграм-каналів, і в розпал кризи буквально щохвилини хтось питав про пальне, його ж пропонували купити по 73−75 грн/літр. Зараз вже такого не бачу. Це теж цікавий індикатор.

— Одвічна проблема ринку пального — сумнівна якість. Останні роки бензин активно «бодяжили». Наскільки актуально це зараз?

— «Бодяжать», ще й як! Дефіцит — золота пора для фальсифікату, та ринок пального не виняток. Зараз мінізаводи, які у нас працювали, продовжують його виготовляти, тому чуємо дуже багато нарікань на якість. Проте вже зрозуміло, де саме його «бодяжать». Це немережеві заправки, такі собі поодинокі станції без імені, тобто no name. Нещодавно розмовляв зі своїм знайомим, а його приятель є власником такої станції. Так ось, мій знайомий запитує, чи можна купувати бензин на його станції, а той відповів, що не радив би. Так, він горить, але погано й не довго, тому ризик отримати проблеми дуже великий.

— Все ж як у цей нелегкий час не потрапити на гачок шахраїв?

— Як я вже казав: треба купувати бензин лише на станціях мереж. По-перше, на одиночних правлять ціну під 70 грн. По-друге, це дуже ризиковано. З одного боку, бензин пропаде, бо його неможливо використовувати, з іншого, з машиною можуть бути проблеми.

— Зараз бодай хтось контролює якість бензину?

— Ні. Держспоживслужба офіційно заявила, що з березня припинила роботу в цьому напрямку. Думаю, враховуючи нинішню ситуацію, таке рішення має пояснення. Треба сказати, що неякісний бензин є, але не можу сказати, що його багато на ринку. Наприклад, в Києві бачив лише одну підозрілу станцію. На периферії кажуть, що вони подекуди зустрічаються. Водночас говорити, що це масова історія, не можна.

— Водії розповідають, що зараз найлегше заправити автівку газом. Як нам вдалось фактично уникнути дефіциту та ажіотажу навколо цього продукту?

— З газом ситуація найкраща. Оскільки наші газові трейдери ще до війни постачали його з Європи. Вони мали контакти та контракти й підготовлений для цього транспорт. Головне, відсутність державного регулювання цін на газ. Відповідно, вони мали як технічні можливості, так і економічні стимули для імпорту більшої його кількості. Власне, тому були більші обсяги імпорту. Це хороша ілюстрація роботи ринку: коли його нічого не стримує, він дуже ефективний. Зараз ми бачимо, що після скасування державного регулювання вдвічі зросла кількість імпортерів бензину, дизпального. Тобто це стимули, які дійсно працюють.

— Все ж всі водії очікують на здешевлення пального. На вашу думку, яким є об'єктивний ціновий рівень?

— Стосовно цін, уряд пішов шляхом ринкового вирішення питання: попит і пропозиція формують вартість. На дефіцитному ринку треба дати можливість і стимули для його завезення. Всі переконались: головне, щоб пальне було, нехай і за високою ціною.

Алгоритм такий: ринок має наповнитись, створяться запаси та після цього почнеться конкуренція. Як наслідок, оператори вже будуть змушені шукати об'єктивний рівень цін між закупівельною та ринковою вартістю, щоб намагатись продавати якомога більше.

— Тож чекаємо насичення ринку та зниження цін. Та коли цифри підуть вниз?

— Цей процес тривалий. Зараз головне — зробити запас. Тим паче у нас сьогодні фактично немає нафтобаз. Ми не можемо зберігати бензин, бо це небезпечно. Відповідно необхідно заповнювати заправні станції, які є окремими сховищами. До слова, вони достатньо великі, тому треба їх заповнити, щоб хоч вони були з пальним, аби ми мали чим той же врожай збирати у серпні-вересні.

Звісно, пальне дорого коштує. Сьогодні заправні станції заробляють більше, ніж зазвичай, але ж це нас страхує від подальшого зростання цін. Бо за рахунок такої націнки вони амортизуватимуть обладнання, закладають у вартість валютні коливання, здорожчання тощо. Оскільки в Європі цей товар дуже дорогий і буде ще дорожчий. Там вартість зростатиме, зокрема й через ембарго та дефіцит. Водночас не думаю, що у нас ціна збільшуватиметься, натомість знижуватись почне тоді, коли ринок трохи «підзаллється» і сформується хоч якийсь запас. У цьому всі зацікавлені.